Літературний конкурс Книжкова Пара Плюс
Якщо вам сподобався цей твір, ставте лайк та робіть репости у соцмережах. Допоможіть автору посісти призове місце у конкурсі Книжкова пара Плюс.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Мірчук Інна Іванівна
Шкільна бібліотека ЗОШ І-ІІІ ступенів с Овлочин Турійського району Волинської області
- Ірино, у вас такі гарні кімнатні квіти ростуть у кабінеті. А от у мене чомусь із ними велика проблема – що не посаджу, нічого не росте, - бідкалася місцева бібліотекарка Вікторія Іванівна. - Сидить роками на місці, хоч би тобі листочок пустило. А я ж їх і підживлюю, і купаю, і прошу…
- Чула, що квіти люблять людей і чим більше до них приходять, тим більше вони і живляться. Я от їх і нічим не підживляю – відповіла учителька, – і діти не раз уміють скубнути за листочок, а скільки щепок у мене вкрали, бо ж так краще рости буде!
- Чесно, я теж щіпала ось цей, - вказала на красивий великий фікус. – Та все ж не росте!
- Ех, пам’ятаю як дід Клим розмовляв з рослинами. Правда, він знав усе про їх значущість та користь. Навіть, коли місцевий хлопчик читав із ним книги, то старий говорив, що дерева, трава і квіти теж слухають. Читайте і ви, - підморгнула учителька жартом, - коли нема кому читати. Бо до Клима збиралося багато дітей. Тож і книги читалися і місце біля каменю було всипане дивними квітами.
- Та що я вже не робила, щоб діти до бібліотеки ходили. Оце ж намалювала той камінь, що Клим все до нього ходив. А на тому камені наче карту зробила про усі куточки та принади нашого села. Тут і Сухолісниця, Задуби, Тартак, Домоглини, Топольки, Ясенувка. Є Велике озеро, яке тримає у своїй глибині схований церковний дзвін, а інше, Мале озеро, має цілющу воду, яка лікує багато хвороб. Спочатку діти й зацікавилися, бо ж квести їм підготувала по цій карті. Та хіба ж можна кожного дня придумувати щось нове? Фантазії не вистачить.
- Все простіше- простого – втрутився в розмову учень, який щось писав у зошиті. – Зніміть великі рожеві окуляри. Ніхто вже книжок давно не читає. Усе ж є в інтернеті. Або ще: віднайдіть усім такі окуляри – тоді… - і перервав свою думку іншою: - ви не подумайте, я не на зло це кажу, але ж це правда, яку ви боїтеся говорити вголос.
- Та, - махнула рукою – тут сама не пам’ятаю коли читала, бо ж городи, господарство
- А квести, впевнено продовжував він, - це навіть модно! Квест-кімнату цілу створити можна у бібліотеці.
- А гроші? – запитала Вікторія.
- Хенд мейд – усе своїми руками. Я думаю, це не складно. Та для початку пишіть оголошення на село, - звернувся до бібліотекаря. – В неділю в бібліотеці відбудеться молодіжна вечірка. Я не підведу.
Він знав про що говорив і що задумав. Дуже вже любили його спів під звук гітари. І дівчата там були, де він.
Наступної неділі були чаювання. А завтра відбудеться знайомство із видуманим героєм місцевої дітвори. Влада вкроїла грошей на пошиття костюму.
Павуки почали ховатися глибше у свої кутки, ( вони все ще тут живуть), а вазони почали пускати зелені впевнені листочки. Не зрозуміло: чи бібліотекар зняла рожеві окуляри, чи учень допоміг їй розробити цілу партію, щоб їх вистачило для усіх селян.
І скільки тут буде павуків, кімнатних рослин, книг, розмов, веселощів та неймовірних ароматів кави чи чаю тепер і завжди залежить від місцевих жителів, і крапка.
