Смерть у космосі: ось що станеться з нашими тілами

Автор: Тім Томпсон, професор прикладної біологічної антропології Тіссайдського університету.

Оскільки космічні подорожі в розважальних цілях стають цілком реальною можливістю, може настати час, коли ми вирушимо на інші планети відпочивати або навіть для постійного життя. Комерційна космічна компанія Blue Origin вже почала відправляти багатих клієнтів на суборбітальні рейси. А Ілон Маск сподівається заснувати базу на Марсі зі своєю фірмою SpaceX.

Це означає, що настав час подумати про те, яким буде життя в космосі, а також про те, що станеться, якщо там хтось помре.

Після смерті тут, на Землі, людське тіло проходить ряд стадій розкладання. Вони були описані ще в 1247 році в праці Сун Ци «Зібрання звітів про зняття несправедливих звинувачень», по суті, першому довіднику з судової медицини.

Спочатку кров перестає циркулювати і починає накопичуватися під дією сили тяжіння, процес, відомий як livormortis (трупні плями). Потім тіло охолоджується до algormortis (посмертне охолодження), і м’язи напружуються через неконтрольоване накопичення кальцію в м’язових волокнах. Це стан rigormortis (трупне задубіння). Далі ферменти, білки, які прискорюють хімічні реакції, руйнують клітинні стінки, вивільняючи їх вміст.

У той же час бактерії з нашого кишечника поширюються по всьому організму. Вони поїдають м’які тканини, спричиняючи гниття, і гази, які вони виділяють, викликають набряк тіла. Трупне задубіння зникає, оскільки м’язи руйнуються, з’являються сильні запахи, і м’які тканини руйнуються.

Ці процеси розкладання є внутрішніми факторами, але існують також зовнішні фактори, які впливають на процес розкладання, включаючи температуру, активність комах, поховання або обгортання тіла, а також присутність вогню або води.

Муміфікація, або висихання тіла, відбувається в сухих гарячих чи холодних умовах.

У вологому середовищі без кисню може відбутися утворення адіпоціра (трупного жиру), коли в процесі гідролізу вода може викликати розщеплення жирів у воскоподібний матеріал. Це воскове покриття може діяти як бар’єр поверх шкіри, захищаючи і зберігаючи її.

Але в більшості випадків м’які тканини зрештою розкладуться, оголивши скелет. Ці тверді тканини набагато стійкіші і можуть зберігатися протягом тисяч років.

Зупинення розкладання

Отже, як щодо смерті на останньому рубежі?

Що ж, різна гравітація, що спостерігається на інших планетах, безумовно, вплине на стадію смерті livormortis, і відсутність гравітації під час польоту в космосі означатиме, що кров не буде накопичуватися.

Усередині скафандра трупне задубіння все одно відбуватиметься, бо воно є результатом припинення функцій організму. А бактерії з кишечника все одно будуть пожирати м’які тканини. Але ці бактерії потребують кисню, щоб нормально функціонувати, і тому обмежені запаси повітря значно сповільнять процес.

Мікроби з грунту також сприяють розкладанню, і тому будь-яке планетарне середовище, що перешкоджає дії мікробів, зокрема надзвичайна сухість, підвищує шанси на збереження м’яких тканин.

Розкладання в умовах, настільки відмінних від навколишнього середовища Землі, означає, що зовнішні чинники будуть більш складними, наприклад, вплив на скелет. Поки ми живі, кістка – це живий матеріал, що складається як з органічних матеріалів, таких як кровоносні судини і колаген, так і з неорганічних матеріалів в кристалічній структурі.

Зазвичай органічний компонент розкладається, і тому скелети, які ми бачимо в музеях, в основному є неорганічними залишками. Але в дуже кислих грунтах, які ми можемо знайти на інших планетах, може статися зворотне, і неорганічний компонент може зникнути, залишивши тільки м’які тканини. На Землі розкладання людських останків є частиною збалансованої екосистеми, де поживні речовини переробляються живими організмами, такими як комахи, мікроби і навіть рослини. Середовища інших планет не еволюціонували, щоб використовувати наші тіла однаково ефективно. На інших планетах нашої системи немає комах і падальників.

Але сухі пустельні умови Марса можуть означати, що м’які тканини висихають, і, можливо, осад, що наноситься вітром, зруйнує і пошкодить скелет так, як ми це спостерігаємо тут, на Землі.

Температура також є ключовим фактором розкладання. Наприклад, на місяці температура може коливатися від 120°C до -170°C. Тож, на тілах можуть спостерігатися ознаки змін, викликаних нагріванням, або пошкодження від замерзання.

Але я думаю, цілком імовірно, що останки все одно будуть виглядати людськими, бо повного процесу розкладання, який ми спостерігаємо тут, на Землі, не відбудеться. Наші тіла стануть «прибульцями» в космосі. Можливо, нам потрібно буде знайти нову форму похоронної практики, яка не передбачала б високих енергетичних витрат на кремацію або риття могил в суворому негостинному середовищі.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Death in space: here’s what would happen to our bodies» в журналі «TheConversation» 15 жовтня 2021 р.

Переклала Єлизавета Зуб.