Філософія дару

У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)

Предмет філософської етики. Юрій Підлісний викладає у Українському Католицькому Університеті Сергію Пирусю лекцію про філософію дару.

- От Іван каже Марічці що ти така прекрасна. Давай одружимся. Я хочу, щоб ти мене зробила щасливою.

Студенти згодні.

Підлісний ходить. Сідає біля Марічки. І розказує, як той Іван знайшов Надю іншу. Бо він ж себе хоче зробити щасливим. По філософії Імануїла Канта він бачить дівчину як засіб для свого задоволення. То і каже.

- Він має сказати. Марічка. Я тебе хочу зробити щасливою. Щасливий той хто думає в першу чергу про щастя іншого. А потім про себе. Щастя приходить як бонус.

Минуло десять років. Це вже не студент Сергій Пирусь. А Прол, якого знають у Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Коломиї. Це вже потім слава дійде аж до Києва. Минув період проституток. Вже по сайту знайомств пройшов вогонь і воду. Не на постійній роботі, а йде на роботу коли хоче.

Тільки що від нього пішли гості. Пара Гриць та Іванка. Попили разом вино. Покурили кальян.

Пирусь збирається спати. Все йде,а з дівчатами взагалі погані справи. Пише по інерції у фейсбуці. Тут відписує Дарина, що готова побачитися. Одягає шльопки. Та осінню з ними йде до центру. Знайомиться із Дариною. Більше правда відповідає Ксені. Вона сміється. Сама русява. Щоки такі червоні. Висока ростом. Не з худих, а є що обняти. Працює моделлю. Дочка бізнесмена. В побуті російськомовна, а говорить добре українською. Батько бізнесмен.

Ось так і познайомилися.

Сергій Пирусь та Дарья Турковка вийшли друзями за її словами. А так Сергій дружньо купував квіти. Дружньо так вийшли поцілунки та масажі.

От і 14 лютого відбулося День Святого Валентина.

- Чи ти любиш суші?

- Так. Але сама вдома не робила.

На фоні квітів зробили з крабовими паличками та лососем. В Дарки краще вийшло крутити роли, ніж у Прола. Це було найкраще свято кохання.

Сидить Прол вдома. Чекає Дарію в Неділю. Замахався чекати. Дзвонить.

- То що ти там?

- Сьогодні не приїду. Бо в Карпатах?

- А що не попередила?

- Та плани змінилися.

- Досвідос.

Поклав трубку. Поки поїв, почитав книги та подивився фільми. Вже на годиннику 19:43. Взяв купив чекушку. Гуляє Сергій містом. Та думає. Щось якщо тебе зраджують то фігня ваша філософія дару. Бо правильно ніби думав Емануель Левінас про альтруїстичністю любові, Дітріх фон Гільдебрант правильно сказав - справжнє кохання взаємне.

З магазину зазвучала пісня Sweet dreams. А прозвучали слова:

Some of them want to use you

Some of them want to get used by you

Some of them want to abuse you

Some of them want to be abused

Тут баче йде гарна рудоволоса дівчина.

- Привіт

- Я Дмитро.

- А я Соня.

- Куди йдемо? Що робимо ?

- Та з хлопцем розсталася. Якраз на моє день народження. Сука.

- А я вільний.

Взялися за руки. Та пішли на Синагогу. Це таке місце для неформалів у Львові. Була на вулиці Староєврейській Синагога "Золота Роза". Її зруйнували нацисти. Довгий час там були просто руїни. Там реставрували. Зробили гарне місце. Але то місце стало тусні для молоді. От там розговорилася. І Сонька поцілувала Прола в засос.

Потім пішли до інших місць. Ось так пили і курили. Розійшлися по домах.

Прол став частіше тусити на Синагозі. Такий йде сам.

- Привіт Сонька.

- А ми знайомі?

- Не помню.

- Так ми тоді так класно лизалися.

- А постійно роблю таке коли розстаюсь з хлопцем.

От Прол почав її частіше бачити. І виникло питання. Яким?

Дмитро Тирусь