Втомилися від усього? Подивіться другу «Втечу з курника»

Не жарт! Перша частина вийшла 23 роки тому. Продовження - не менш епічне (кури знову борються за життя та свободу).

На Netflix вийшов другий "Втеча з курника" - сіквел мультфільму, знятого знаковою британською студією Aardman Animations. Прем'єра першої частини відбулася 2000 року — у ній кури влаштовували втечу з місця, що нагадує концтабір. У другій частині, що вийшла під заголовком «Світанок нагетса» та знята іншим режисером — Семом Феллом, боротьба за свободу триває. Наразі герої прагнуть вижити на комбінаті з виробництва напівфабрикатів. Розповідаємо, чому варто подивитися цей мультфільм, який багато в чому повторює першу частину.

Головний недолік «Світанку нагетса» — те, що це вже не перша «Втеча з курника». Тієї ж свіжості, нахабства і дивовижної новизни тут немає. Але інших переваг не відібрати: вистачає і стриманого гумору, і потягу до абсурду, настільки властивих британській традиції. Кожна сцена насичена волелюбністю та гуманізмом без жодного антропоцентризму: люди тут — повні антигерої. І так буде доти, доки людство не відмовиться від курятини.

Шлях до продовження був довгим, між першою та другою частиною пройшло майже чверть століття. За цей час британська анімаційна студія Aardman, знаменита своїми пластиліново-ляльковими фільмами, припинила стосунки з DreamWorks Animation і домовилася про партнерство з Netflix, де й вийшла нова «Втеча з курника».

У проекту з'явився новий режисер: засновників Aardman Ніка Парку та Пітера Лорда (той залишився у проекті як продюсер) змінив Сем Фелл, відомий повнометражними «Змивайся», «Пригоди мишеняти Десперо» та «Паранорманом». Голос непокірної курочки Джинджер передали актрисі Тендиві Ньютон із «Місії нездійсненна — 2» та «Край «Дикий Захід» (героїню, яка озвучила її в першій частині, Джулія Савалія, вибула через вік — авторів відразу звинуватили в ейджизмі). Запідозреного в антисемітизмі Мела Гібсона теж не кликали на колишню роль — тепер за американського півня Роккі говорить і кукарекає комік Закарі Лівай.

За спадкоємність відповідає команда аніматорів і художників Aardman, сценарист Кері Кіркпатрік і композитор Гаррі Ґреґсон-Вільямс.

Але ж тривалість життя курки — 5–10 років, у поодиноких випадках 15, але ніяк не 23! Однак у казковій анімації час тече по-своєму — у продовженні ми зустрічаємо Роккі з Джинджер щасливим, все ще молодим подружжям. Вони живуть на зачарованому утопічному острові, куди їм вдалося втекти з пекельної ферми місіс Твіді. Перша дитина пари — спершу смішне яйце на ніжках, але незабаром непокірний підліток Моллі. Вона, озвучена Беллою Рамзі («Гра престолів», «Останні з нас»), є єдиною з нових центральних героїнь. Завдяки Моллі змінюється жанрова модель: із пародії на бойовики «Втеча з курника» у другій частині перетворюється на більш-менш канонічний кінороман дорослішання.

Зрозуміло, Моллі штучний рай здається тісним, а заборонений для неї зовнішній світ викликає палку цікавість. Вона втікає від батьків і одразу потрапляє у найстрашніше місце — на високотехнологічний комбінат з виробництва нагетсів «Весела ферма» (дівчинку приваблює логотип, на якому курка з безтурботною усмішкою виглядає з відерця). Звичайно ж, Роккі та Джинджер, прихопивши старих спільників — скептика Банті, інтелектуалку Мак, клушу-в'язальницю Бабс, балакучого ветерана Фаулера та пару щурів, Ніка та Фетчера, — безстрашно вирушать на штурм «Веселої ферми». Там вони зіткнуться зі старою, але, як і раніше, демонічною ворогинею місіс Твіді (за неї знову говорить і злобно верещить Міранда Річардсон).

Можливо, це найлінивіше сюжетне рішення «Втечі з курника — 2» — ферму міг би заснувати будь-який підприємець, якого можна було б наділити новими, корисними для інтриги рисами, але продюсери просто розчехлили ту ж мстиву психопатку з її фірмовим тесаком. Основна проблема сіквела — у його усвідомленій вторинності, експлуатації перевірених не лише прийомів та персонажів, а й сюжетної схеми. Домовитість англійських курей знову обертається стоїцизмом і самовідданістю, а безглуздість і пихатість Роккі в результаті рятують всіх інших. Та й драма взаємин схвильованих батьків з бунтуючою дочкою, обкатана кінематографом і анімацією мільйон разів. Спочатку дитина обурюватиметься і протистоятиме батьківській тиранії, потім визнає свою неправоту. Вони ж у відповідь повиняться, що надто довго тримали доню в клітці, адже та від природи непокірна, «вся в нас».

З цього аж ніяк не випливає, що «Втеча з курника 2» позбавлена чарівності і не заслуговує на уважний перегляд. Це ретельне, розумне, ручною виділки кіно, наповнене милою іронією та непідробною волелюбністю. Та й взагалі, явище нового повного метра Aardman — подія надто рідкісна, щоб її ігнорувати.

Найкращий винахід авторів тут — декорація, на тлі якої розгортається внутрішня еволюція Моллі, подана через її стосунки з новою подругою, легковажною та довірливою курочкою Фрізл. Дівчатка усвідомлюють, наскільки небезпечний і жахливий навколишній світ, на тлі грандіозного парку атракціонів, образи якого навіяні одночасно Країною Розваг із «Піноккіо» та штучного всесвіту телешоу із «Шоу Трумена». Курей тут не просто вбивають: їм промивають мізки, щоб ті з блаженною усмішкою самі вирушали назустріч сонцю — прямо у фритюр. Адже якщо жертва перед смертю не відчуває стресу, її м'ясо стає особливо ніжним на смак.

Таким чином, кумедна і захоплююча «Втеча з курника 2» звернена не до досвіду минулого, як легендарний фільм-першоджерело 2000 року, а до сьогодення та майбутнього, в якому індустрія розваг прикриває відверте людожерство. Або, якщо так ліпше, куроїдство.