Код Гумбольдта
Автор: Рюдиґер Шапер (Rüdiger Schaper), німецький письменник, журналіст і театральний критик.
Нетворкер, сміливець, геній маркетинґу: звіти про подорожі та пригоди зробили Алєксандра фон Гумбольдта зіркою. Читайте про секрет вічного кумира.
Великі уми свого часу, чи то Кант, чи то Ґете, а пізніше Карл Маркс, досліджували світ, сидячи за письмовим столом. Алєксандр фон Гумбольдт, однак, не лише намагався пояснити світ, а й пішов туди, куди ніхто не ступав раніше. Він випробовував свої фізичні межі, кидаючи на шальки терезів власне життя так, ніби у нього їх було шість чи сім. Будучи молодим оберберґмайстром у Франконії, у віці 24 років, він ледь не задихнувся в шахтному тунелі. Коли його знайшли і витягли на поверхню, він уже почав марити. Через кілька років, під час річкової подорожі Ориноко, човен пруського Колумба ледь не перекинувся. Гумбольдт не вміє плавати, а у воді — крокодили. Він заледве рятується — так само, як під час сходження на вулкан в Андах біля нього відламується стіна снігу і падає в безодню. Під час подорожі від Гавани до Картахени в сучасній Колумбії його кораблю пощастило уникнути трощі. У джунглях він стикається з ягуаром, але йому щастить вийти неушкодженим із цієї пригоди. Гумбольдт вміє майстерно розповідати про такі епізоди як у розмові, так і в текстах.
У стилі спортсмена-екстремала
Довге життя дослідника і письменника сповнене смертельно небезпечних випадків і звершень, які не вкладаються в голові. У віці 57 років Алєксандр фон Гумбольдт заліз у водолазний дзвін у стилі спортсмена-екстремала і опустився на дно Темзи. У цей час лондонці будували перший тунель під річкою. Внизу, у цій клоаці, непроглядна темрява і крижаний холод. Дзвін занурюється на глибину одинадцяти метрів, а повітря для дихання водолазам подають через шкіряну трубку. У Гумбольдта болить голова, у нього йде кров з носа через перепади тиску, і він згадує свої божевільні подорожі Латинською Америкою.
«Ідеї можуть бути корисними лише тоді, коли вони оживають у багатьох головах». Алєксандр фон Гумбольдт Людвіґу Бульману, Кумана (Венесуела), 13 жовтня 1799 року. На фото: велосипедистка серед машин у Філаделфії, США, грудень 2016 року
Гумбольдт зразково поєднав природничі та гуманітарні науки. Сьогодні такий підхід знову набуває надзвичайної актуальности, надихаючи як митців, так і науковців. Як він писав у першому випуску часопису «Космос», його цікавило «глибше розуміння роботи фізичних сил» і того, як вони пов’язані між собою, зрештою: «Все є взаємодією». Багато чого в його, здавалося б, ретельно організованому професійному житті є збігом обставин. Перед від’їздом до Америки він має інші плани. Він хоче поїхати до Єгипту, потім до Азії, але все це не вдається. Йому пощастило, коли 1799 року іспанська корона несподівано видала йому та його колезі Еме Бонплану паспорти для Нового Світу. Іспанці сподівалися, що надзвичайно самовпевнений і дипломатичний гірничий експерт принесе нові знання для їхніх погано організованих срібних копалень у колоніях. Він припускав це, але не міг на це розраховувати.
Геній самореклами
Цей вільний, радикальний елемент характеризує всю життєтворчість Гумбольдта. Він неймовірно добре відчував момент, коли треба рушати з місця і вирушати в дорогу. Коли Гумбольдт подорожував Латинською Америкою, то регулярно підтверджував те, що він геній самореклами. У листі до американського бізнесмена німецького походження він описує свої враження від подорожі і просить його розмістити замітку «в одній чи двох найбільш популярних американських газетах (тих, що відправляють в Англію)». Він детально і від третьої особи подає готовий до друку текст напрочуд самовпевненного звіту: «на початку липня Гумбольдт після фізичних і мінералогічних спостережень на вершині Піко де Тенеріфе прибув зі своїм арсеналом фізичних і астрономічних інструментів у доброму здоров’ї та гуморі до гавані Кумани, звідки, під захистом католицького короля, відправився у гори Парії та Нової Андалусії та розпочав свою роботу. Звідси він вирушить до Мексики».
«Cкаржитися недостатньо, треба працювати над усуненням скарг». Алєксандр фон Гумбольдт Вільгельму Ґабріелю Веґенеру, Берлін, 3 липня 1788 року. На фото: у 2017 році на острові Іджві, що входить до складу Демократичної Республіки Конго, працівник благодійної організації «Лікарі без кордонів» оглядає дитину, хвору на холеру
Тож Гумбольдт був спритним нетворкером і справжнім сміливцем. Він майстерно підбирав слова, створюючи тексти для того, щоб зацікавити, повідомити про його справи та тримати публіку, особливо в Європі, в курсі подій та дивувати. Це працює, медії звертають на нього увагу. Гумбольдт ретельно та систематично працював над саморекламою. Він знав, хто, де і за яких обставин міг бути йому корисний, чи то король чи бізнесмен, учений чи університетський друг зі зв’язками. Він хотів, щоб увесь світ знав, як він розширював горизонти. Він неперевершено володів навичками самопіяру: як сформувати власний образ у світової громадськости. Саме так створюється світовий бренд.
У процитованому листі легко помітити поспіх, з яким він був написаний. Гумбольдт писав листи — багато листів. За своє життя він написав близько 50 тисяч листів. Так само, сьогодні надсилають багато електронних листів і дописів у соціяльних мережах. Під кінець своєї п’ятирічної подорожі Південною, Центральною та Північною Америкою він відвідав президента США Томаса Джеферсона, де його урочисто зустріли, і після чого почалися 50 років безперервної публіцистичної діяльности. Алєксандр фон Гумбольдт підходив до написання та публікації своїх книжок з такими ж енергійністю, готовністю ризикувати та одержимістю, з якими він раніше подорожував горами, річками, морями, спекотними регіонами, знайомлячись з тамтешніми людьми та культурами.
Загартована, холоднокровна людина
«З розумом та енергією можна витримати будь-які труднощі», — зауважив мандрівник, здоров’я якого не страждало навіть в екстремальних умовах, а, здається, лише ставало міцнішим від постійного стресу в кліматі, який виводив з ладу інших європейців. У його натурі було щось загартоване, холоднокровне. Він часто дратував і ображав своїх сучасників. Поєднуючи емоції та аналіз, він не змішував їх. Гумбольдт плекав розраховане захоплення і захоплення розрахунком.
«Пошуки золота — це європейська хвороба, яка межує з божевіллям». Алєксандр фон Гумбольдт, запис у подорожньому щоденнику під час перебування в Хонді (Колумбія), 18–22 червня 1801 року. На фото: протест проти запланованих випробувань технології гідророзриву пласта британською енергетичною компанією Cuadrilla в Балкомбі, Велика Британія, 2013 рік
Опис подорожей Америкою (так званий «das amerikanische Reisewerk») став величезним проєктом, видавничим кошмаром, економічним божевіллям і невдячною науковою працею. Залежно від того, як рахувати, вона налічує до 35 томів: бібліотека Нового Світу з картами та численними малюнками. Усе це контролювала одна людина, яка найняла цілу низку фахівців: друкарів, ілюстраторів, перекладачів, видавців, наукових працівників і співавторів. Зазвичай томи видавалися французькою мовою, іноді перекладені німецькою, хоча німецьку версію не завжди писав сам Гумбольдт. Деякі з книг були опубліковані англійською мовою до 1815 року. З’явилися переклади голландською, мовою іншої колоніяльної держави, а пізніше також іспанською. Його книга про Кубу була заборонена на карибському острові через її політичний зміст. Гумбольдт, переконаний противник рабства, писав про географію і соціологію, флору і фауну, клімат і мистецтво. Це найбільша приватна енциклопедія з усіх, які були коли-небудь написані. Публікація цієї праці занапастила автора і затягнула у фінансову прірву інших. Деякі томи були настільки дорогі, що Гумбольдт не міг дозволити собі володіти ними. Коли він повернувся до Берліна в 1827 році, він був настільки ж знаменитий, наскільки і збанкрутілий.
Поєднання даних і поезії
Томи «Космосу», які починаючи від 1845 року публікувало видавництво Кота (Cotta), не є частиною власне опису подорожей (Reisewerk) Америкою, хоча і пов’язані з ним. Вони є окремим всесвітом. Вони стають бестселерами. Чотири томи опубліковані до 1858 року. Вони присвячені будові землі та небесним явищам, історії культури та науки, а також, що досі вирізняє Гумбольдта з-поміж інших науковців, «насолоді природою» та естетичному емпіризму. Він переходить від «кола об’єктів» до сфери відчуттів. Для нього йдеться про чуттєву науку, яка поєднує дані з поезією, особливо у другому томі. Гумбольдт не зміг завершити п’ятий том «Космосу» і помер у 1859 році у віці майже 90 років. Проєкт все одно не міг бути завершеним, це закладено в його природі, і Гумбольдт усвідомлював це в кожну мить своєї непосильної роботи.
«Індіянці перебувають в тій самій ситуації, що й африканці: якщо їх не забивають до смерті, то вже вважають, що в них усе добре». Алєксандр фон Гумбольдт, подорожній щоденник, Ліма (Перу), 23 жовтня–24 грудня 1802 року. На фото: у Сан-Паулу, Бразилія, представники корінного населення протестують за збереження своєї території у 2015 році.
Дослідження має мету, але не має кінця. І сам Гумбольдт допомагав забезпечити це, постійно заохочуючи та підтримуючи молодих науковців. Томи «Космосу» були опубліковані в той час, коли стався вибух нових знань, а наукова практика зазнавала радикальних змін. Хоча на обкладинці стоїть лише його ім’я, він не був одиноким автором «Космосу». Гумбольдт збирав навколо себе однодумців і підтримував зв’язки з багатьма людьми.
Сьогодні його записна книжка зберігається в Белінській державній бібліотеці (Staatsbibliothek zu Berlin). У ній він записував свої контакти більш-менш в алфавітному порядку, з іменами, професіями, адресами будинків чи готелів та іншою інформацією, загалом 900 імен та адрес. Записи зроблені щільно, важко читаються, як і майже всі його рукописи. Використано кожен квадратний сантиметр паперу.
Перехресні зв’язки, колові рухи: так можна уявити собі роботу над томами «Космосу». Гумбольдт надсилав рукописи друзям і колегам на рецензію і залучив сотні вчених до збору інформації з найрізноманітніших галузей. Вікіпедія ХІХ століття. Він будував свою мережу у такий спосіб, що багато молодих вчених, які належали до неї, отримували від неї користь. На міжнародному рівні поширюються не лише дані та коментарі, а й інформація про вакансії та посади. Учасники мережі Гумбольдта часто спілкуються одне з одним поза межами роботи для часопису «Космос». У кожній з основних галузей є фахівці-консультанти. Гумбольдт та його «космонавти» не хотіли пропустити найновіші розробки. Вони збирають, оновлюють та оптимізують знання того часу. Це нескінченна праця: деякі речі швидко втрачають актуальність, інформацію потрібно постійно оновлювати.
Багато Гумбольдтів, багато проєкцій
Алєксандр фон Гумбольдт не залишив після себе теорії, яка б потрясла світ, як Чарльз Дарвін, який його вшановував. Натомість він запропонував інтелектуальні інструменти, відкриті форми мислення, цілісні перспективи, які виявилися напрочуд корисними в умовах глобалізації початку XXI століття: Назвемо це Кодом Гумбольдта. У вересні 2019 року, до 250-річчя від дня народження Гумбольдта, відбулися великі урочистості. Алєксандра фон Гумбольдта широко вшановують і часто цитують політики; тон стає дещо сакральним. Проте існує не один Гумбольдт, а багато його проєкцій.
В особі Алєксандра фон Гумбольдта ми бачимо німецького дослідника і мислителя, який мандрує джунглями іспанських колоній, берлінського письменника, який багато своїх книжок пише французькою. Його життя — це історія європейця, який проводить третину свого життя в Парижі і відчуває себе, за його власними словами, наполовину американцем навіть у похилому віці. Викликає подив усвідомлення, що ми досі не вивчили спадщину людини, яка так мало розповідала про своє приватне життя. Тут на нас чекають не тільки нові відкриття, а й несподіванки.
Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «Der Humboldt Code» в журналі Фонду Алєксандра фон Гумбольдта «Kosmos», випуск 109, 2018 рік.
Переклали Вероніка Келюх, Анна-Марія Ляховецька та Діана Головко.
