Наука нашвидкоруч
Сучасна наука як будь-коли потрібна як провідник у майбутнє. Але недопрацьовані публікації підривають її репутацію. Їй самій треба щось змінювати.
Ми переживаємо найбільшу кризу в галузі охорони здоров’я від часів світових воєн: на вершині свого творчого потенціалу природничі та точні науки несподівано стають кволими. На горі з понад півмільйона публікацій, створених трохи більше ніж за рік після початку пандемії, перед науковцями розкинулися долини розгнузданої індустрії уваги, котра, здається, найбільше хоче бачити падіння своїх героїв. Дослідження ковіду стоять на запаморочливих висотах і водночас перебувають у глибокій скруті. Але не тільки вони. Трагедія більша. Тому що ситуація, в якій раптово опинилися науки, не просто нав’язана їм ззовні.
Відповідний термін для цього — недбала наука. Йдеться не про недбалі, погані дослідження, які завжди залишаються частиною наукового процесу. Радше йдеться про слабкі сторони наукової культури, які стали особливо очевидними під час великої кризи. Йдеться про потік публікацій, а точніше — препринтів і препублікацій, які насправді ще не варто оприлюднювати, оскільки вони часто містять неточну інформацію або роблять необґрунтовані твердження. Йдеться також про недовготривалі дискурси, які визнають експериментальний, а отже, попередній характер досліджень, але не прояснюють притаманну їм невизначеність, а підсилюють її. І про саме бажання визнання. Коротше кажучи, йдеться про недопрацьовані дослідження і самовихваляння, що змусило багатьох поставити під сумнів справжню кризову компетентність науки. Можна сказати, йдеться про людське, занадто людське.
Наука нині широко взаємодіє з громадськістю через соціальні медіа, які самі вже давно викликають сумніви у своїй соціальній прийнятності. Однак для тверезого самоусвідомлення та функціонування наукової спільноти переоцінка себе через недбалу науку є чимось, що, можливо, найкраще можна описати за допомогою терміну «незвідана територія» (нім. Neuland) — саме так свого часу канцлерка Німеччини Анґела Меркель охарактеризувала інтернет. У будь-якому випадку, самовпевненість інституту зникла. Це також залишило глибокі сліди на суспільному сприйнятті науки. Прикладом цього є тривалі дебати про походження вірусу пандемії. Від початку кризи в обличчя дослідникам дме різкий вітер дезінформації щодо того, чи був це природний перехід вірусу від тварини до людини, чи лабораторна аварія. На цій темі в суспільстві та політиці спекулюють праві популісти, ба навіть уряди країн — з холодним розрахунком. Наукове питання, яке стало вкрай політизованим, але на яке не можна дати відповідь без ретельного і тривалого дослідження. Однак замість того, щоб визнати це і повідомити про це, вчені по всьому світу дозволяють запрягати себе в той чи інший віз.
Ще один приклад: прогнозування кількості випадків захворювання на ковід. Роль експертів як провісників майбутнього нині є більш затребуваною в суспільстві, ніж будь-коли. Натомість наука є паралельним світом, сповненим скептицизму. Ікона доказової медицини та фахівець з даних Джон Іоанідіс, наприклад, одразу зрозумів, що прогнози рівня захворюваності, засновані на комп’ютерних моделях, — нісенітниця, в той час як сам він ретельно працює з неповними емпіричними даними, що приносить велику користь суспільству. Водночас дослідники в журналах з високим рейтингом не втомлюються вдосконалювати моделі прогнозування. Зрозуміло, що невдачі — це частина наукового процесу. Але чим довше триває нинішня глобальна криза, тим більше самовпевненість науковців скидається на некомпетентність. Довiра руйнується, так само, як i самовпевненість. Можливо, саме тому було б краще для всіх наук разом протистояти справді серйозним кризам за допомогою потужного компетентного агентства, яке можна легко організувати у цифровій мережі, — подібно до того, як діють дослідники клімату. Але науковці мали б організувати це самостійно.
Автор: Йоахім Мюлєр-Юнґ (Joachim Müller-Jung), журналіст газети «Frankfurter Allgemeine Zeitung».
Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «Kurzatmige Wissenschaft» в журналі Фонду Алєксандра фон Гумбольдта «Kosmos», випуск 113, 2021 рік.
Переклали Юлія Климанська і Дар’я Сімутіна
