Микита Рижих. Бути чи не бути. П'єса
Гаррі: Агов, хлопці, чули, що сталося? Кажуть, люди самі себе закрили у будинках через щось під назвою "вірус".
Ларрі: Кхм, такий дивний спосіб уникати нас. Я думав, що вони просто переїхали.
Боб: Можливо, їм стало надто нудно і вони вирішили влаштувати собі тривалу відпустку всередині будинків. Я б теж пішов би на таке, якби в мене булa нерухомість.
Гаррі: Гаразд, годі про людей. Давайте обговоримо, що ми робитимемо з цим барахлом. Он там на підлозі лежить шматок піци. Хтось голодний?
Ларрі: Ні, дякую. Нещодавно я пообідав залишками сендвіча. Але як щодо того, щоб побудувати тут собі "таргану імперію"?
Боб: Ідея не позбавлена сенсу. Ми можемо створити свою власну державу, де кожен тарган матиме право на безкоштовну їжу та житло.
Гаррі: Так, і ми можемо зобов'язати всіх коників робити для нас масажі, а мух прибирати за нами. Ось це я розумію комфорт!
Ларрі: А як щодо нашого прапора? Ми можемо зробити його з уламків розбитих тарілок та уламків столів.
Боб: Ага, і наш гімн звучатиме з шуму, який ми робимо, коли ми нишпоритмо в їдальні. "Та-та-та-рганяча імперія! Та-та-та-раганяча імперія!"
Гаррі: О, так, це як план! А коли ми правитимемо світом, то накажемо всім ховатись від нас під ногами. Тепер ми будемо над ними правити!
Ларрі: І всі наші рішення прийматимуться за принципом "по тараганськи". Якщо щось подобається хоча б двом із нас, то це й буде законом!
Боб: І нарешті, ми оголосимо день, коли ми всіх тарганів у світі зберемо під наше правління, і тоді нарешті зможемо сказати, що ми — справжні лідери цієї планети!
Гаррі: Так, ми будемо великими та жахливими! Ми будемо... емм... типу, якісь таргани зі світовими амбіціями!
Олін: Агов, хлопці, ви не повірите, що я щойно дізнався!
Гаррі: Ну, чого ти дізнався, Олін?
Олін: Людство зникло!
Боб: Що? Зникло? Як це?
Олін: Я обстежив усю кухню,і ніде немає жодного сліду людей. Їх немає, наче їх ніколи й не було!
Ларрі: Ну й гаразд! Тепер нам ніхто не завадить будувати нашу таргану імперію!
Гаррі: Ми вільні! Тепер ми можемо панувати над цим світом, як хочемо!
Олін: А що, якщо... що буде ,коли вони повернуться?
Боб: Не варто думати про це. Ми тут і зараз, і нам треба насолоджуватись нашим часом!
Гаррі: Оліне, давай веселитися! Після всіх наших зусиль нам дістався весь цей світ!
Олін: Але подумайте про це, хлопці. Що це означає для нас? Ми будуємо нашу імперію на руїнах людської цивілізації, але що буде, коли гас доведеться зіткнутися з реальністю?
Гаррі: Що ти маєш на увазі, Олін?
Олін: Я маю на увазі, що людство зникло, залишивши за собою лише зруйнований світ. Ми можемо успадкувати їхнє місце, але що ми успадкуємо? Їхні помилки, їхні недоліки, їхні вади?
Боб: Ну, якщо вони зникли, то, мабуть, вони були не такими ідеальними, як думали про себе. Ми, таргани, можемо зробити краще!
Олін: Але що якщо їхнє зникнення — це не просто кінець, а початок нової епохи? Ми стали свідками закінчення однієї цивілізації, але не гарантовано, що станемо архітекторами нової.
Ларрі: Ти кажеш, ніби це несе якийсь глибокий зміст, Оліне. Ми ж лише таргани, який внесок ми можемо зробити?
Олін: Ми можемо стати зберігачами пам'яті. Ми можемо вивчити історію людства, щоб уникнути їхніх помилок. Ми можемо створити новий світ, заснований на повазі до природи, солідарності та мудрості.
Гаррі: Але як це зробити? Ми лише таргани, божевільні істоти, що бігають по підлозі.
Олін: Гей, хлопці, а ви колись замислювалися про сенс нашого життя?
Гаррі: Звичайно, Оліне. Я завжди ставлю собі це питання, коли бачу шматок піци, який хочу з'їсти.
Ларрі: А я думаю про сенс життя, коли лазю по стінах і намагаюся знайти нове укриття.
Боб: Я волію розглядати питання про сенс життя, коли лежу на спині і дивлюся на стелю. Особливо коли вона покрита моїми слідами.
Гаррі: А може, вам усім варто стулити пельку, я намагаюся думати!
Ларрі: Ну то й що, тобі завжди треба думати? Ніхто не цікавиться твоїми думками, Гаррі!
Боб: Та гаразд, хлопці, заспокойтеся. Нам усім потрібно співпрацювати, щоб вижити у цьому світі.
Олін: Так, ідіоти! Чому ви не можете просто працювати разом, як нормальні таргани?
Гаррі: Хто ти такий, щоб мені вказувати, Оліне? Ти думаєш, що ти найкращий?
Ларрі: Заспокойся, Гаррі, ти не єдиний, хто хоче щось сказати!
Боб: Невже нам доведеться слухати цей цирк щодня? Ми маємо знайти спосіб вирішити наші розбіжності мирно.
Олін: Ти маєш рацію, Боб. Ми всі у цьому разом. Давайте навчимося поважати один одного та шукати компроміси.
Гаррі: Добре, можливо, я перегнув. Вибачте, хлопці. Давайте розглянемо всі варіанти та виберемо найкращий варіант дій.
Ларрі: Так, вибач, Гаррі. Давайте зробимо так, щоб наша співпраця була гармонійнішою.
Боб: Чудово, хлопці. Тепер, коли ми знову на одній хвилі, давайте разом знайдемо вихід із цієї ситуації.
Гаррі: Гей, хлопці, давайте зіграємо у гру "Хто збрехав це?"
Ларрі: Класна ідея! Я перший! "Я ніколи не їв обід зі сміттєвого бака».
Боб: Це Олін! Він завжди такий вибірковий з їжею.
Олін: Неправильно, хлопці! Це ти, Ларрі! Ти пам'ятаю, як ти скуштував піцу зі сміттєвого бака минулого місяця?
Ларрі: Так, точно! Ну гаразд, ваша черга. Хто наступний?
Гаррі: Знаєте що, хлопці, я думаю, нам час закінчити цю гру. Вона вже починає набридати.
Ларрі: Згоден, Гаррі. Ця гра стає все більш передбачуваною.
Боб: Так, і мені вже нецікаво вгадувати, хто що збрехав. Може, нам варто вигадати щось інше для розваги?
Олін: Цілком згоден. Давайте придумаємо щось нове і цікаве. Адже ми не хочемо нудьгувати, правда?
Гаррі: Отож, друзі, а якщо я розповім вам щось? Ви ніколи не здогадаєтесь, що це буде.
Ларрі: Ну що ж, Гаррі, давай почуємо твою несподівану історію.
Гаррі: Ви знаєте, насправді... Ми всі насправді миші!
Боб: Що? Це неможливо, Гаррі! Ми ж таргани!
Олін: Зачекайте, хлопці, можливо, він має рацію. Я згадав, якось я випадково знайшов пакетик із сиром і не міг зрозуміти, звідки він узявся...
Гаррі: І ось я помітив, що у нас усіх є хвости та великі вушка, і ми всі так часто бігаємо в темряві.
Ларрі: Але... але як же всі наші пригоди та розмови? Це не може бути правдою!
Боб: А що коли все це лише частина нашої колективної галюцинації? Ми можемо бути просто гризунами у лабораторії!
Олін: Все може бути, хлопці... Чорт, що за гамір? Сюди крадеться кішка?
Режисер: Привіт усім. Радий вас бачити.
Гаррі: О, привіт, Джоне. Що відбувається?
Режисер: Ну, я мушу вам сказати щось трохи дивне... Пам'ятаєте, коли ми почали експериментувати з новим способом візуалізації персонажів?
Ларрі: Так, звісно. Але що це має до нас?
Режисер: Ну ви бачите, ми застосували його на вас.
Боб: Що? Тобто ми... ми не справжні таргани?
Режисер: Звісно, ви справжні актори. І ваш виступ був таким реалістичним, що я забув, що ви грали ролі тарганів.
Олін: То що це за місце? Ми були впевнені, що це наше сховище.
Режисер: Насправді це сцена. Ми збудували її спеціально. А вас тут багато років використовували у наших постановках.
Гаррі: Отже, ми весь цей час були на сцені?
Режисер: Саме так. І я маю сказати, що ви грали свої ролі відмінно.
Ларрі: Це... це трохи дивно, але й водночас дивно.
Боб: Отже, всі наші пригоди, боротьба за виживання... все це було лише частиною вистави?
Режисер: Правильно. І я хочу сказати, що ви всі чудово впоралися. Ваша гра була такою реалістичною, що навіть я почав вірити, що ви таргани.
Олін: Ну що ж, зрештою це все одно було забавним дослідженням.
Режисер: Отже, що ви думаєте, хочете продовжити грати свої ролі чи можливо перейти до чогось нового?
Таргани обмінялися поглядами, перш ніж один із них, з усмішкою, відповів:
Гаррі: Давайте продовжимо грати. Але цього разу, давайте додамо ще більше драми та екшену. Я впевнений, що ми зможемо вразити глядачів ще більше.
Режисер: Чудово! Тоді давайте розпочнемо репетицію нового акту. І пам'ятайте, тепер ваша пригода тільки починається.
Текст створено у 2024 році з використанням штучного інтелекту під редакцією, сюжетом і керівництвом автора