Остап Криса. Вірш: Людина - коваль свого щастя
Людина - ковАль свого щастя,
Вітрила свого життя,
У безкінечному морі буття.
Їй будуть байдужі всі вІтри і хвилі,
Якщо є у неї мета.
Бо без мети ти - Одіссей,
Що життя у морі провів.
Та все-таки дім свій зустрів.
Тож навіщо боротись із хвилЯми
Й вітрами, що криють всіх з головами,
Якщо кінець у кожного один?
Тому що боротьба - то життя.
Це вміння підкорити буття.
Це інша від всіх течія,
Яка несе тебе обАбіч перешкод,
До тих омріяних нагород!
І так, кінець у кожного один,
Та не один у всіх мотив,
Щодня виходити у море
Попри радість, попри горе!
