Аналіз фільмів Крістіана Мунджіу: соціальна реальність та посттоталітарні рефлексії

Крістіан Мунджіу – підривник соціальної реальності, або Нова хвиля румунського кіно (Частина друга)

Крістіан Мунджіу народився 27 квітня 1968 року в румунському місті Ясси.

Крістіан Мунджіу – перший румунський кінорежисер, який отримав Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі в 2007 році.

Фільм про репродуктивну несправедливість в часи диктатури Чаушеску викликав різні емоції – від жаху до співпереживання та співчуття.

Як можна було піти на незаконну ризиковану операцію до незнайомої людини, яка не мала кваліфікації та належних документів?

Мене вражає самопожертва Отілії, її відданість подрузі.

Життя та положення жінки за завісою тоталітарних режимів – це виклик і біль. Чи спілкувалися Отілія та Гебіца із психологом після падіння режиму Чаушеску? Сподіваюся, що так. Без надії сподіваюся.

У фільмі «За пагорбами» Крістіан Мунджіу запрошує зазирнути за лаштунки життя релігійної громади як закритої соціальної інституції.

Дуже болить від безкарності за смерть Аліни. Її смерть колись дійсно розколола румунське суспільство.

Аліна – це символ супротиву неосвіченості та регресу. На жаль, вона стала жертвою забобонів. А люди віддавали перевагу замовчуванню про те, що відбулося.

Також раджу подивитися фільм Мунджіу «Випускний» (Bacalaureat), який ілюструє стратегії румунських батьків щодо майбутнього їхніх дітей. Вони закликають вчитися, щоб будь-що поїхати навчатися до розвинутих європейських країн. Інакше кажучи, є загроза, що вони залишаться в Румунії. Цікаво, а зараз, коли Румунія має прогрес в економічному зростанні, ситуація хоч трошки змінилася?

Батьки дуже часто зайняті своїми справами і не можуть вберегти своїх дітей від негативу цього світу.

Крістіан Мунджіу розділив у 2016 році нагороду за кращу режисуру з талановитим Олів’є Ассаясом.

Більш сучасні фільми Крістіана Мунджіу «За пагорбами» та «МРТ» присвячені новій соціальній реальності. Але як же там простежується постколоніальне мислення!

Наприклад, у фільмі «МРТ» ви побачите румунське провінціальне містечко, з якого їдуть люди на заробітки.

Життя нагадує прострочену несмачну жуйку, яка тягнеться, тягнеться, але не має смаку.

Високий рівень безробіття, проте спільнота чинять шалений опір двом жінкам, які отримали грант Європейського Союзу та бажають найняти на роботу мігрантів.

Протест громади, яка ментально назавжди застрягла в минулому, вражає.

І самі не працюють, і міжетнічні конфлікти розпалюють.

Мене засмутили розмови громади, там все ще присутнє перекладання провини, звинувачення Європи в поганому житті.

У цій місцевості немає перспектив для розвитку. Прогрес застряг у болотах та заметений снігами.

Фільми Мунджіу – це запрошення до міркування та рефлексії.

Це не гучні розкриття порушень прав людини, це просто підручник з вивчення соціальної реальності. Режисер тримає в напрузі, але все, про що ви боялися говорити, буде розкрито. І це все коректно, обережно.

Режисер дає зрозуміти, що заборони можуть призвести до зворотного ефекту – зростання девіацій та соціальної напруги. Мунджіу нікого не залишить байдужим.

Якщо не замислитися, реальна дійсність боляче дасть ляпас. Прозріння буде важким.

За допомогою кінематографу румуни рефлексують над своїм посттоталітарним минулим. І це важливо. Будемо слідкувати далі.

Аліна Солнишкіна

Читайте также


Выбор читателей
up