Емма Андієвська. Найнеобхідніші закони сну
НАЙНЕОБХІДНІШІ ЗАКОНИ СНУ
(Поема)
Теплохід
Типу хат —
Беруть за вхід,
Беруть за вихід.
За лікоть їзди
Платити віком
(Дідусь,
Захоплений їздою,
З ’їздився до віку немовляти,
Хоч як його не відмовляти).
Один каліка
їде в черевику,
Накрившись власною повікою,
Другий зникає,
Взагалі без віку,
Кинувши подругу
На вікні,
Мовляв,
Звикне.
Тут виміри
На кожного
Вибір і вміст.
Ось, здається, міст,
А дмухнув,
І міст уж е море,
Несе до мети,
Будь то черевик чи теплохід.
Вхід.
Вихід.
На теплоході
Продають ситро
З поминального дерева
(Кожна галузка
Помідором лускається.
Помідорне м’ясо
Всі заграви містить).
Дерево росте
Просто
Із черева
Осетра.
Луска на осетрі
Кухлі та склянки,
Хоча ситро
Само ллється в горлянку,
Вистачить показати пальцем у рот.
На теплоході
Снують плечоногі —
Ноги з сирівцю,
У кожній руці
Погода на вибір:
Дощ, сонце, сніг,
Поволі
І наспіх,
Як кому для наснаги
І снів.
Високо
В повітрі,
Скільки озоновим зором видно,
Гуде брама
Амебного храму
(Попелястий звук
Видмухнув межу,
Звук, як натрій,
Ззовні і з нутра,
Робить усіх навстіж;
До звуку ще не звикли),
Решта храму
Гуляє невтіленим у воді
До другої поводі.
Крізь сиром’ятні
Отвори
Довгоребрі потвори
Із добрим серцем
Сиплють булки голоті,
Яка чаркує в болоті
Просто на палубі,
Де щойно покотом сіпали,
Знехтувавши летом
(Над тими,
Що багато випили,
Літають розжарені пили) —
Кожен на свій лад
На теплоході.
Навколо вода,
Кругла, як жовток, —
Самі риб’ячі очі
Без тулуба —
Відтулена для безпритульних.
Крізь сну глибини
Голка двигтить голуба —
Кожний шов — оселедець,
Зір звеселя —
В’яже безшиїх
В один простір,
Щоб не рознесли носами пристань,
Де няньки ходять
Небесного росту
В хіаїлатах завтовшки з метр
З живої сліпучої кільки.
Халати підперті кілками,
Щоб в ґрунт не вгрузли
Від наглої грози.
Няньки пильнують теплохід —
Дитину настрою
Всього сонного царства.
Няньки на всю свідомість:
«Від кожного лиха
Нехай теплохід,
Як вихор!»
Вихід.
Вхід.
Вихід.