Англ.: antonomasia; нім.: Antonomasia; ісп.: antonomasia; франц.: antonomase.
Стилістична фіґура заміни імені дійової особи на описовий вислів чи загальне ім’я, що характеризує цю дійову особу. “Мізантроп”, “Скупий”, “Тартюф” є антономазіями дійових осіб – Альцест, Гарпаґон та Тартюф. В останньому випадку саме тільки звукове оформлення викликає у підсвідомості слухача неприємне враження про людину лукаву, яка шепоче молитви.
Ім’я дійової особи, якщо воно експресивне й адекватно відображає її психологію, є, таким чином, фіґурою антономазії. Окрім комічного ефекту, а також попереднього інформування глядача про суть сценічних характерів, цей стилістичний засіб свідчить відразу про перспективу слухача, готує у ньому певне критичне ставлення
і дозволяє йому абстрактно сприймати виставу, а також розмірковувати окремо над випадками оповіді. Така мотивація поетичного знаку робить тіснішим взаємозв’язок між означальним (характеристика імені та дійової особи) і означеним (смисл дійової особи): особу Тартюфа не розпізнають уже за іменем та його словами, бо ця особа створює ілюзію автономного поетичного знаку. Як зауважив Р. Барт, “власне ім’я повинно неминуче й детально уточнюватися, бо воно є, якщо можна так висловитися, принципом значущого; конотації власного імені є колоритними, соціальними та символічними”(див. Chabrol, 1973 : 34).
Літ.: Carlson, 1983.
