Англ.: biomechanics; нім.: Biomechanik; ісп.: biomecanica; франц.: biomécanique.
Застосування механіки до тіла людини. Мейєрхольд вживає цей термін для опису методу тренування актора, базуючись на моментальному виконанні завдань, які “продиктував йому ззовні автор, режисер. [...] У міру того, як завдання актора стає
реалізацією специфічної мети, його виражальні засоби повинні бути економними
для забезпечення точності рухів, а це сприятиме якнайскорішому осягненню мети”
(Meyerhold, 1969 : 198).
Біомеханічна техніка належить до інтроспективно “інспірованого” методу, тобто методу “автентичних емоцій” (ibid., 199). Актор розглядає роль немов ззовні, а потім інтуїтивно схоплює її. Біомеханічні вправи готують актора до фіксації жестів у
позиціях з максимальною концентрацією ілюзій руху, вираження ґестусу та трьох
стадій ігрового циклу (інтенція, реалізація, реакція).
Літ.: “Drama Review”, 1973; Mеyerhold, 1963, 1969, 1983, 1975, 1980; Brawn, 1995.
