Андрій Москаленко. Веселі вірші про зиму
Дитячий сон зимової ночі
Що це сиплеться з неба? Кришталеві крихти?
Може, це сон? Чи витівки кудлатої Михти?
На землі розкидався пухнастий Біляр,
І кружляє навколо сніговий ляпляр.
Я ступаю, а ноги хрустять у хрумталі,
Скрізь блищить, мов у чарівній білковій залі.
Тут танцюють сніжинки, мов білий рій,
Ти вдихнеш, і мороз шепотить: "Стій-стій!"
Я ступаю, і шмурики сиплють з гори,
Хтось кричить: "Ось санчата! Хапай, не мари!"
Сніговик, мов Пухир, виростав у дворі,
А у нього замість рук — дві соснові зорі.
Гей, санчата, вперед! Мчімо разом у низ!
Вітер вщипнув за ніс і зареготав: "Приз!"
Зима шепоче сміхом: "Ти бачиш, малюк,
Це не просто мороз, це мій казковий звук!"
Сніг іскриться, як срібло, шепоче: "Гуляй!"
Я ступаю, а він: "Не тупчи! Заспівай!"
Гей, тримайся, бо вітер нас несе вдалечінь,
А з-за куща сміється білобровий Маргінь.
Ось я біг, а сніжинки кричали: "Лови!"
І шурхтенькі хурдели облітали гаї.
Ти — казковий фуркунчик, зимо, це я знаю!
Тож танцюймо, сміємося — тебе я вітаю!
Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»
Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu
