Марія Катічева

Юра і кучугура

Татко садить в санки Юру
Покатати беріжком.
А довкола кучугури,
Засипає лід сніжком.

Швидкість татко набирає,
Агов, зимонько, привіт!
Оглянувсь- Юрка не має,
Не залишився геть слід.

Татко зиркає похмуро,
Ніде лунка не темніє.
Не скотився на лід Юра,
Татко ледь не шаленіє.

І куди малий подівся?
Де шукати? Не збагне.
Як крізь землю провалився
-    З дому виженуть мене!
-    
Татко Юру став гукати,
Син спочатку не здававсь.
Стало шкода Юрі тата,
І тоді він обізвавсь

Лежить Юра в кучугурі,
Наче буре ведмежа.
Вільно дихається Юрі,
Він на холод не зважа.

Уявив себе звірятком,
Що в берлозі міцно спить.
-    Як би так не кликав татко,-
-    Було б можна тут пожить.
-    
Впірнув татко в кучугуру,
Взявся її розгрібать.
Віднайшов малого Юру,
Взявся з снігу визволять.

А малий щасливий Юра,
Запитань про страх нема.
Йому в радість кучугура,
В радість зимонька- зима!

   
 

Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»

Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu

Читайте также


Выбор читателей
up