Марущак Євгенія. Веселі вірші про зиму
Винахідливий Зайчик
Зайчик, маленький, кумедний, швидкий
Сховався від Вовка і вліз на відерце,
Яке на собі мав міцний Сніговик,
І жовту цибулю він мав замість серця.
Сидить собі Зайчик і тішиться з Вовка,
А той ходить «вовком» і хоче дістать.
Летить вже у Вовка від носа морковка,
І палка з руки ладна теж «привітать»!
Та ось зупинився на мить Сіроманець:
Побачив санчата Зайчаткові він,
І швидко їх замість драбини приставив
І лізти став хижий… аж тут чує – дзвін!
Не зчувсь бідолашний, як впав він з «драбини»,
З відерцем на битій своїй голові
Й качається з ним по засніжених брилах
І зняти не може ніяк, далебі.
А Зайчик спустися униз по санчатах
Цибулю розтер, так як треба, в руці,
Й жбурнув у відерце розтерте «латаття»,
А сам – на санчата і бігти – мерщій!
А Вовчик відерце відразу те скинув
І тільки ходив він, неначе у сні…
Ходив він і довго ще плакав і скиглив,
Мабуть, від цибулі, а може…і ні?
Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»
Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu
