Євген Плужник. Де забарився ти, вечоре милий?
Де забарився ти, вечоре милий?
Очі в журі за тобою,
Груди без тебе спочити не вміли,
Думи юрбою…
Кожна з них ятрить негоїсті рани, –
Тільки в мені себе вилий!
…Де забаривсь ти, спочинку жаданий,
Вечоре милий?
