Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Там. Ч. 3
ЗАПЛУТАНЕ
Неначе я спав і прокинувся -
Недодивився свій сон.
Чи знов поспішав і затримався,
Бо дуже важливе знайшов.
Зустрів неймовірно заплутане -
Не зміг розгадати яке.
Збентежений і закутаний,
Не втримався об жорстке!
Не знаю чи збіг, чи фантазія,
Або непролазний туман.
Якби не з’явилась оказія,
Занурився б у дурман.
Як рухатись далі – не визначив -
Дорога заглибилась в ніч.
Тому залишаюсь у роздумах,
Готуючи висновків спіч.
Дратує до розпачу змовами
Навколишня метушня!
Кружляє забуте, неголене
Моє незакінчене Я.
28.12.2024
ЧУТТЄВО
Несамовито, нездійсненно,
Неможливо!
Тривожно, райдужно,
Нестерпно і важливо!
Цікаво, замкнено,
Невичерпно, завзято!
Занадто складно,
Незрівнянно, забагато!
Невтішно, невід’ємно,
Неспокійно!
Загублено, напружено,
Невільно!
Омріяно, солодко,
Неймовірно!
Очікувано, легко,
Не надмірно!
02.01.2025
НЕ ШУКАЮ
Не буває – я це знаю!
Не почую, не врятую.
Те, що було – те вже маю,
Те, що хочу – не відчую.
Я все маюсь, хоч стараюсь.
Забуваю – нагадає.
Програю, та не зізнаюсь.
Закликаю – не чекає.
Я прискорююсь – тікає,
Я принижуюсь – сміється.
Кожен день перегортаю,
Ніби птаха, серце б’ється!
Не побачу – я не плачу.
Не згадаю, бо не знаю.
Не придбаю, тоді втрачу.
Не захоче – не благаю.
Випадково і без змови.
Повертатись – недоречно!
Якщо скаже – я ні слова,
Поцілує – небезпечно!
Час минає – пролітає,
Відбирає невблаганно!
Я кохання не шукаю,
Бо змінився невпізнанно!
04.01.2024
ЗАРАДИ МИТІ
Поки чекав цю мить,
Роки згоріли вщент!
Забулися бажання одержимі!
Лиш пам’ятаю ще,
Чомусь болить,
Закляте наріканнями щемкими:
– На що я витратив своє життя? -
На гарне, та доволі фантастичне!
Занурив я реальність
У справжнє забуття,
Обравши нездійснене
Та міфічне!
Чекати нескінченно дивну мить –
Позбутись сьогодення і поваги.
Не варто думати,
Що все навколо спить:
Не знає задоволення й наснаги!
Тому є зиск не витрачати час
На тих, хто не чекає і не знає!
Життя ж бо справжнє
Саме через нас,
Хто дійсно відчуває
І кохає!
06.01.2025
ХОЧ ЦЕ
Змагаюсь із собою
За змарноване життя!
Борюсь за мрії,
Що позбавлені надії!
Шукаю, як примара,
Незрівнянні відчуття!
Але не те бажаю,
Чим давно вже володію!
Мені хоч те,
Що втягує у вир!
Те, що відносить далі
Терпким п’янким вітром!
Мені про те,
Що крикне голосно : -Повір!
Я вип’ю все життя!
Зберу усю палітру!
Весь світ я зафарбую
Під невизнану любов!
Під звуки серенади
І бурхливого оркестру!
Якщо потрібно буде
Ще й додати в фарби кров, -
Нехай хоч не забудуть
Небоязливого жесту!
09.01.2025
ПАМ’ЯТАЙ ПРО МЕНЕ
Пам’ятай про мене,
Де б я не був,
Де б не ховався,
Куди б не подівся!
Пам’ятай про мене!
Я б не забув,
Як би мій світ
З твоїм не різнився!
Відчувай мене,
Наче сонце пече,
А мій подих лягає,
Як засмага на шкіру.
Покохай мене,
Обіпрись на плече,
Бо мої хвилювання
Чекають довіру!
Не втрачай мене,
Як свої почуття!
Як би було не згодне
Твоє змучене его!
Відшукай мене -
Не йди в забуття,
Щоб не зникло в безодні
Тяжіння взаємне!
12.01.2025
НЕМАЄ
Немає сенсу говорити про любов,
Якщо її не відчуваєш серцем!
Якщо вона не каламутить твою кров,
А спокій, раптом, не стає нестерпним!
Якщо, приховані за ширму, почуття
Не вириваються назовні, наче вибух,
Тоді вона порине в забуття,
Бо на буття вона не має впливу!
Вона лише виснажує твій час,
Твоє майбутнє робить неяскравим!
Любов така повір, не гідна нас!
А відчуття, що ніби щось украли!
Украли твоє серце і красу,
Твою довіру і бажання гарно жити.
Якщо її у серці не несу,
Чи можу я таку любов любити?
17.01.2025
ТАК, ВІН ПІШОВ!
Так, він пішов,
А я залишилась,
Коханням спустошена,
Із запахом тіла,
Що вислизає,
Яким не напилась!
Поміж сльозинок
Шукаю тепло
У холоді незапрошеному!
А я так хотіла!
Хіба серце знає,
Як натерпілась?
Так, він пішов!
Я не просила,
Раптово словами підкошена -
Зовсім зомліла,
Хоч сутність благала: -
Поверни, це наснилось!
Та хтось розбудив немов:
- Не майся, не плач,
Відпусти! Він пішов!
19.01.2025
НЕПІЗНАНЕ ЩАСТЯ
Життя – повсякденне, звичайне,
Відсутні яскравості барв.
Здебільше просте, нецікаве,
Хоча без емоцій і чвар!
У цьому загрузла болоті,
Бо часу на себе нема.
То сплю, то весь час на роботі,
За весною знову зима.
Коли ця пітьма закінчиться
І сонце засяє в душі?
Коли мені казка насниться? –
Весь час запитання собі.
Не хочу я так існувати:
Спокійно без нервів, без сцен,
Бо краще бурхливо кохати –
До жару, до набряклих вен!
Дивлюсь у вікно і чекаю
Коли вже нарешті прийде?
Та десь забарилось, не знаю,
Непізнане щастя моє!
20.01.2025
НЕ ВІРЮ
Не налюбились ми з тобою,
Не налюбились!
Не надивилась в гарні очі,
Не надивилась!
Не цілувала досхочу,
Не цілувала!
Я відчувала, що лечу!
Я відчувала!
Як би почути голос твій,
Як би почути?
Як вгамувати гострий біль,
І не забути?
Не вірю досі, що сама!
Не хочу знати!
Доп’ю кохання аж до дна,
Щоби кохати!
Тебе кохати!
21.01.2025
