Віталій Рождаєв. Добірка віршів: Думки на шляху

Кохана, був би я чарівником

Кохана, був би я чарівником,
То зорі в небесах би назбирав,

Я б з них новий Чумацький шлях зіткав,
Щоб вкрити ним тебе за твоїм сном.

Щоб ти спала, загорнутою в мрії,
Які ми малювали вдвох на килимах,
Щоб вирушити ними по світах,
Зітканих із любові, віри та надії.

Я б був трояндою в твоїй легкій руці,
Червоною, як сонце, що вже тоне в морі,
І ми б жили без сумнівів та горя,
Сліди не залишивши по собі.

Ми як два янголи у кришталевій млі,
Ми мали б все, та всюди б мали ми,

Та зараз в мене білі є лише листи,
І в них слова, написані тобі.

Моя кохана, ранок мій та ніч,
Тобі дарую я все те, що в себе маю,
Ніколи я тебе не залишаю,
І навіть зараз ми з тобою віч на віч.

Я віддаю тобі новий Чумацький шлях,
Для того, щоб ми йшли молочною рікою,
І залишались разом все життя з тобою,
Як янголи у бога на руках.

Ми не здамося ніколи

Ми не здамося ніколи,
Біллю в пробитім плечі,
Темне залізо холоне,
Цівкою диму в ночі.

Ми не здамося ніколи,
Бо за спиною сім'я,
Діти, що бігають в школу,
Мати, та мила моя.

Хата, сусіди та друзі,
Мова, культура, життя,
Твій поцілунок на лузі,
Та наше перше дитя.

Ми не здамось бо в нас сила,
Вже триста років війна,
З нами живе Україна,
З нами вона і жива.

Ми не здамось, безсумнівно,
Все повернем як було,
І відбудуем суцільно,
Серця основу свого.

Ми не здамося, синочку,
Донечко, я повернусь,
Час вже поставити точку,
Знайте, що я не боюсь.

Віра скріпляє надію,
Ніч над світанком страшна,
Ми не здамося, бо мрію,
Знищить не може вона.

Хай вороги нас бояться,
Ляжуть у землю сиру,
А потім — нам час повертаться,
Знов у країну свою.


Як будем жити ми після війни

Як будем жити ми після війни,
Чи в нас садочок буде коло хати,
Чи знову буду я і будеш ти,
Чи будеш ти мене все ще кохати?

Чи будуть в нас сусіди ще живі,
Чи мати й тато нас зустрінуть на порозі,

Чи зможу зрозуміти спогади твої,
А ти мої, чи будем ми в дорозі?

Чи повернем ми втрачене життя,
Чи побудуєм нове на руїні?
Чи будем знову тільки ти та я,
В одному місці та в одній країні?

Як будем жити ми після війни,
Чи зможемо навчитись пробачати,
Чи не розділимося з ними назавжди,
Чи перестану я в ночі кричати.

Чи будем ми любити це життя,
Мені так хочеться, про це постійні мріі,
О боже, дай нам сил для каяття,
За всі помилки, нерозумні дії!

Як будем жити ми після війни?
Я хочу знов почути теє слово,
“Я знаю як” - почулося мені,
З небес ти відказав- “Ніколи знову”...

Май я магічний шовк і неймовірний

“Май я магічний шовк і неймовірний,

Зі златом зір і тінню ночі сильний.

Із хмарами небес й блакиттю снів,

Я б його кинув біля твоїх ніг,

Щоб ти не забруднила брудом їх.

Та тих багатств, на жаль в мене немає,

Моїм єдиним скарбом мрії є мої.

І зараз біля твоїх ніг їх марево вкриває.

Будь ласка, ніженьки свої ти став по-м'якше:

Бо ти ідеш посеред моїх мрій...”

Щось з своїх милих речей

Краплі дощу, та малі кошенята,
Мої рукавички й сусідські дівчата,
Нові подарунки біля дверей,
Це все, що люблю я серед речей...

Поні-цукерки, та яблучка з цукром,
Дзвоники, санки, та лапки під хутром,
Гуси у небі, та місяць з ночей,
Це все, що люблю я серед речей...

Веселі сніжинки, що тануть на носі,
Вітер тепленький, що весну приносить,
І тисячі тисяч добрий очей,
Це все, що люблю я серед речей...

Коли пес кусає,
Коли хтось ображає,
І з сумом відчую... день цей
Я просто згадаю та пригадаю,
Щось з своїх милих речей...

У кришталевій кулі зв'язані були ми

У кришталевій кулі зв'язані були ми,
Та крізь зірки летіли ми одні,
Так неймовірно з усієї сили,
Ми сяяли, як в небесах вогні.

Не мали ми минулого та часу,
Все зупинилось — все заради нас,
Ми обіймались, з вічністю кохались,
І посміхались кожну мить та кожен раз.

Та подих невідомий той кришталь відкинув,
Та зупинив вогонь в серцях обох,
Наш поцілунок стер, та потім скинув,
На землю нас, яку залишив бог.

На цій землі багато що забувши,

            Лиш інколи відчуємо у сні

            Наш дотик, теплі погляди минувші,

            Та обіцянки зоряні свої.

            Хоч ми сумуємо від спогадів і долі,
            Та спогад той сильніший і міцний,
            Впізнаю я в твоїх очах знайомі зорі,
            Та пил зірок, на кінчиках у вій...

З коханими не розлучайтесь

З коханими не розлучайтесь,
Та не чекайте на дзвінки,
Пишіть листи та зустрічайтесь,
Ваш перший крок робіть самі.

З коханими не розлучайтесь,
Тримайте їх в своїх думках,
І кожен ранок посміхайтесь,
Як в перший раз в її руках.

Кохання не перевіряйте,
Чи є воно, чи вже нема,
Своєму серцю довіряйте,
Дорога там лише одна.

В думках, у сні, навзаєм, поруч,
І ти , і я — як два крила,
Праворуч йду, а ти — ліворуч,
Назавжди, крізь усе життя.

Якщо ударить доля болем,
Ми перейдемо цю ріку,
І в ній ніколи не потонем,
Й сліди залишим на піску.

Наш човен плине течією,
Та веслувати зможем ми,
Моєю долею, твоєю,
Та всім життям, і я , і ти...