Юлія Голян. Конкурс драбблів
Досвід
Колись я народилася, і це було неймовірно.
Я дивилася на все своїми дитячими та зацікавленими очима.
Ось мама ніжно посміхається до мене. А зараз я плачу, бо впала.
Мене збирають до школи, а я не хочу одягати сукню.
Чекаю автобус. Сьогодні їду з трьома пакетами та однією сумкою заселятися до гуртожитку.
Знайшла друзів, і це найкраще, що було зі мною.
Гортаю фотографії на телефоні, усміхаюсь крізь біль, і…
Це все що я встигла згадати до того, як покинути цей світ.
На мене дивилася жінка похилого віку, це була я в дзеркалі.
Я колись народилася, і це було неймовірно.
