Поліна Руденко. Конкурс драбблів
У місяця дітей не було. Був лише скромний витвір мистецтва. Була це спокуса всіх святих і грішних. Не богиня, бо на людину схожа. Вона як ворон у людській подобі, що залишився без крил.
У сонця ж послідовників було чимало, всі як один яскраві. І був лише один багряний, походив більш на краплю крові. За це і вигнали його – не був він схожий ні на кого.
Відтоді на землі живуть дві різні долі: суміш темряви і крові ненависті і великої любові. Мій сказ воістину правдивий про святих і грішних тема одвічного кохання темних і темніших.