Рябченко Ірина. Конкурс драбблів
ЛЕТЮЧА ТЕМРЯВА
Коли летять зграї круків, то ти підіймаєш голову в першу чергу на звук, на їх голос. Завжди було цікаво, що то вони кричать. Може, просто розповідають сусіду, як пройшов їх день, якого бачили поряд голуба, від скількох людей полетіли подалі, скільки ще років залишилося жити і як зараз холодно, хоча по календарю вже весна.
Я чую, як своїми крилами вони розповідають про дику свободу і як хОроше в небі.
Я чую, як вони, чорно-білі пікселі, то летять ближче і створюють якісь фігури, то розсипаються по всьому небу, ніби пазли, створюючи свої унікальні картини.
Я чую: летять круки. Чорно у небі.
