Коберник Каріна. Конкурс драбблів
Останній розділ
Темінь нічної вулиці нагадувала мені всі жахіття, через які мені довелося недавно пройти.
Пережити всю біль та відчай, які так і хотіли вийти назовні, з душі.
Тихі кроки Сема нагадали, що я тут знаходжусь не сама.
– Еммі, тебе всі чекають, – хлопець спробував наблизитись, але я вже виставила руки на знак протесту.
– Їхні очікування жалюгідні. Я рятувала світ ризикуючи своїм життям та близькими. Я рятувала інших і відмовилась від своїх мрій, тим самим ламаючи себе зсередини.
– Я розумію тебе, – зітхнув він.
– Якби розумів, тоді б не кинув мене напризволяще долі. Здається, я у своїй історії стала другорядним персонажем.
