Іванка Кукушка. Веселі вірші про зиму
Татовик
Ми удвох сьогодні з татом.
Снігу випало багато,
Йти у двір скоріше треба,
Поки не стемніло небо.
На льодянці покататись,
І сніжками пожбурлятись,
Та зліпить сніговика,
Геть задача не легка.
Теплий нам потрібний одяг,
Не дістав, щоб підлий протяг,
Бо не хочеться хвороб.
Розбираю гардероб.
Троє штанів, плюс рейтузи,
Кофти дві прикрили пузо,
Капелюхи, рукавички,
Куртка, баф та черевички.
Стало рухатися складно,
Тіло стиснуто нещадно.
Ми як дві великі кулі,
Що залізли на ходулі.
Сходами спускаємося,
За руки тримаємося −
Зачаївся під сніжком,
Лід терплячим хижаком.
З гірки ковзають хлоп'ята,
Ми теж котимось завзято,
На животику та спинці,
Вниз по крижаній скоринці.
Раптом сильно закрутило,
Зупинився через силу,
Бачу збоку кучугура,
З снігу зводиться фігура.
Верещу, вона − сміється,
Голос тата: «Справжній єті».
«Наче брат сніговика», −
В мить зірвалось з язика.
Білий вщент, темніють очі,
Ми на витівки охочі,
Що ж, прикрашу, як годиться,
Вся юрба на поміч мчиться.
В хід пішли гілки та шишки,
Від пляшок цвітисті кришки,
Хтось приніс відерце синє,
Причепить на верховині.
Без морквинки обійшлося,
Нам і так усе вдалося,
І поповнили словник,
Ліпим взимку «татовик».
Умови конкурсу «Веселі вірші про зиму»
Усі учасники конкурсу «Веселі вірші про зиму»: https://md-eksperiment.org/category/kulturna-krayina/veseli-virshi-pro-zymu
