Картина Олександра Малишко

Художня виставка «Неосяжні» відбувалася в арт-просторі спеціальна кав'ярня "Душевна" (м. Дніпро) та присвячується тим, хто жив, живе та буде жити на цій землі.

Художниця розповіла нам про створену колекцію: "Ми всі пройшли через «вушко голки» за цей рік. Кожен із нас переживав внутрішні зміни. Кожен виборював право жити саме тут. Ми боролися з темрявою, холодом, інколи голодували, але ми саме тут. Кожен працював, як міг - працював для майбутнього. Молилися, як могли, на всіх мовах, молитвами, яким нас навчили.

В осені я відчула сильний перелом всередині, втомилися страждати та боротися. В цей час частина мене стала вільною. Мені хотілося писати щасливе майбутнє. Те, як прийде весна, сонце зігріє землю, почнеться відновлення.

Весь час я присвячувала саме цьому. Перенесла холсти та фарби в найтеплішу кімнату, розташувалася на підлозі, інколи підсвічувала мобільним телефоном. Часу було вдосталь, щоб реалізувати ідеї написання картин у темряві. Що з того вийшло, ви зможете побачити під час виставки.

На цей час забулося багато чого з нашого життя за останній рік, але, переглядаючи картини, я згадую майже все. Це моє мистецьке свідчення того, що ми з вами пережили...".

Художниця Олександра Малишко

Про себе та свою творчість художниця розповідає так: «Я народилися в родині, де малюють всі. З дитинства пам`ятаю товсті зошити з малюнками-розповідями про козаків, святих та ін. (кумедних і сатиричних), котрі малювали двоюрідні брати. Бабуся малювала квіточки для прикрас, руками могла зробити все... Розповідали кумедні історії про прадіда іконописця-самоучку (Василя - місцеві звали його Каструля), котрий писав ікони. Довгий час я думала, що так живуть усі родини — наповнені мріями та творчістю, з розповідями про прадідів. Складне питання: коли я почала малювати вперше? Пам’ятаю, як ми з сестрою вичавлювали кольоровий сік рослин та розмальовували ним все, що потрапляло під руки... У моєму дитинстві на Дніпропетровщині родина багато часу проводила в місцевості, де був чудовий краєвид, частиною якого була “Божа гора” (це просторічна назва місцевих жителів, котрим допомагав старенький дідусь - він був місцевий травознавець). Краєвид могутнього Дніпра з переливами всіх барв і кольорів постійно змінювався... Та гора залишилась у моїх спогадах і постійно, як підтримка, супроводжує мої творчі пошуки.

Чи може місцевість транслювати у простір своє слово, свою розповідь? Можливо, це пісня чумаків над степами, дівчина у цвіті яблуневого саду, люди, що виборювали право на життя, достаток і бідність, кохання і війна, про що розповість правий берег річки Дніпро лівому, а можливо, митцю, котрий прийде на зустріч із собою…  На цей час веду мистецький діалог з тим, що мене оточує. Пейзажі трансформуються в лінії, ритмічно пританцьовуючи, біжать в уяві глядача далі, і картина вже перетворюється в іншу фантазію, продовжує власний діалог зі світом…».

Про автора виставки

Художниця Олександра Малишко народилася в місті Дніпро, Україна. За освітою - архітекторка, членкиня Національної спілки художників України. Працює у техніці лінеарний дивізіонізм.

Учасниця біля сотні художніх заходів та виставок. Видатною подією в творчому житті стала можливість взяти участь у 58-ій Венеційській бієнале “Щоб ви жили в цікаві часи”, учасниця проєкту “Падаюча тінь “Мрії” на сади Джардіні” українського павільйону.

Брала участь у  доброчинних проєктах та передала частину колекції картин у різні бюджетні заклади регіону. Водночас її картини колекціонують у різних країнах світу.  

Під час виставок склалася добра традиція спочатку демонструвати свої картини «рідному» глядачу, а вже потім відправляти їх у мандрівку на виставки та в колекції в інші країни. Тож відстежувати творчі події в житті художниці ви можете за допомогою соціальних мереж.

Read also


Readers' choice
up