10-02-2015 Архив 498

[soundвиріZка]#2

[soundвиріZка]#2

Минулої суботи наше місто заливало вже звичним січневим «снігом», причому лило як зверху так і знизу. Саме це і стало причиною того, що один з наших адміністраторів так і не зміг допливти до другої школи і принести чудо-флешку з гангстерськими фільмами. Знайшовши «залишки» після попереднього перегляду на своєму комп’ютері в кількості аж одного фільму взялися до перегляду. Не буду приховувати, що мене це не дуже засмутило, тому що «Отрочество» - це просто грунт для думок та классний саунд.
Окрема подяка Руперту Грегсон-Уильямсу .
Хочу підмітити таку тенденцію, яка мене радує і яку важко не помітити, а саме те, що останнім часом почали знімати фільми, які не мають чітку подачу світогляду, то біш, чемно знятий добрий фільм, і навпаки, злий фільм знятий жорстоко. Нібито набридло використовувати кінематограф для пропагандистських цілей. А тут тобі і примітивне спілкування підлітків на такій собі «вечірці» з вульгарними жартами та хизуванням з дванадцятирічного незайманого друга, під супровід нецензурщини, і філософські роздуми про «ніщо», і поганий батько, що відкриває серце до віри в Бога… І в таких фільмах бачиш просто життя, як воно йде собі, де все поруч один з одним. Високоморальна особа скаже, що тут забагато показано ницості, так само і для любителів драйву цей фільм буде як зануда. Тож раджу всім цей фільм, як засіб, щоб «зійти з голки» голих сюжетів. А з наркотиків потрібно сходити поступово, і 163 хвилини з хорошою музикою – це не поганий засіб.
Чого тільки варта сцена розмови Мейсона з батьком в автомобілі на день народження, та його коментарій до подарунку. Батько просто шикарно підкреслює потрібність свого подарунку:
- «По сути я снова собрал группу для тебя» - і він називає це -«ПослеБитлс».
Є сторона батьківства, яка постійно метушиться в пошуках кращого місця проживання та платить по рахунках комуналку, а є інша - коли в потрібний момент скаже:
- «Понимаешь, не может быть любимого битла, вся суть в балансе между ними…эта музыка была разрозненна, затем найдена, отсортирована и организована твоим отцом для тебя… открой четвертый диск, первые четыре трека: Band on the Run, My sweet lord, Jealous guy, Photograph – Прикинь!» - ось так, і цим сказати, що головне це те, до чого не торкнешся руками, а тачку ще купиш, назбираєш і купиш.
По закінченню просто хочеться сказати: «А в цього Річарда Лінклейтера все вийшло. 12 років. І все вийшло. Зловив він все ж цей момент – життя».



Читайте также