А нам узагалі потрібно думати?!

Завжди за.. за тебе, за державу, за народ.... завжди за..вибори, корицю до кави.. за життя. Якщо ж я не знаю чи я за, я усе одно за..Соціальний конформізм, ЗМІ, суспільство..

Напевно суспільству таки краще знати. Краще знати, що краще.. тавтологія..

Але кому і для кого? Кому стає краще від того, що я зливаюсь із масою, уникаючи унікальності, втікаючи від реальності, гублячи себе у потоці подій..

Щосекунди щось відбувається, хтось народжується, а хтось зникає..все це перетворилось в хаотичний потік новин, котрі уже не викликають нічого іншого, окрім байдужості..

Як можна перебороти прагнення до своєї власної думки? Дуже просто.. просто споглядати.. споглядати на те, що є в наявності і не думати..

Знаєте, в нашому житті думати узагалі не потрібно.. В світі, де панує влада і інтернет… влада інформаційного суспільства - суспільства «сирої» інформації? Хоча ні – «смаженої» інформації, котра ллється на тебе зусібіч, її так багато, що уже й не потрібно дошукуватись правди.. на це просто немає часу..

Однотипна форматна музика, десятки банальних телешоу, які кожного дня чергуються, створюючи свій розклад нашого життя..

Бажання думати.. от що найстрашніше.. У тебе його просто бути не повинно.. У тебе й так ідеальне життя..

Прокидаєшся, п’єш каву, переглядаєш повідомлення в соціальних мережах, стрічку новин і йдеш на роботу.. Зосереджено чи не зовсім виконуєш поставлені завдання, потім обід, знову робота.. все те саме.. робочий день закінчився.. що там далі за планом?

І так щодня.. і так щоразу.. свобода вибору.. безліч можливостей чи безліч обмежень?!

Ми спостерігаємо за світом, не усвідомлюючи, що світ також спостерігає за нами і змушує поводитись так, як потрібно.. Як потрібно суспільству, оточенню, але не нам самим..

Проходимо повз, обминаємо негаразди, радіємо, що у нас все добре, або сумуємо, що все так погано.. залежно від того, що саме звучить з телеекранів, стрічок новин, про що говорять.. і складається враження, що людина на 70% складається не з води, а з інформації..

Ти йдеш по протореному десятками радіо і телепередач шляху і не озираєшся чи є ще щось.. щось зовсім інше… Тобі так спокійно.. то чи варто щось змінювати? Навіщо? Ти ж точно знаєш, що далі за планом…

Для того, щоб щось змінювати, потрібно думати.. А нам узагалі потрібно думати?!