Весільні пісні
ТА ЛЕТЯТЬ ГАЛОЧКИ
Та летять галочки
Та у три рядочки —
Зозуленька та попереду;
Та й усі галочки
Та по лугах сіли —
Зозуленька — та на калині;
Та й усі галочки
Та й защебетали —
Зозуленька та закувала.
— Ой чого ж ти куєш,
Та чого жалкуєш,
Та сизая, та зозуленько?
Чи не жаль тобі
Та темного луга,
Чи у лузі калиноньки?
— Ой жаль же мені
Та тієї тополі,
Що у чистому полі:
Тополю зрубано,
Гілечки забрано,
Нігде сісти спочивати.
Та йдуть дружечки
Та у три рядочки —
Горпиночка та попереду,
Та й усі дружечки
Та по лавках сіли —
Горпиночка та на покуті.
— Ой чого ж ти плачеш,
Чого ридаєш, молодая
Та Горпиночко?
Ой чи жаль же тобі
Та братика свого,
Чи подвір'ячка його?
— Ой не жаль же мені
Ні братика свого,
Ні подвір'ячка його, —
Ой жаль же мені
Та русої коси
І дівоцької краси.
Дівчата гуляють.
Кісоньками мають,
Вони ж мене та й не приймають.
В ЧИСТІМ ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА ОДНА
В чистім полі криниченька одна,
Там холодная вода.
Ой там [Марусенька] личко мила,
Із батеньком говорила:
— Ой батеньку мій, рожевий цвіте,
Мій окрашений світе!
Куди ж я піду — забарюся,
Додому йду — не боюся.
В чистім полі криниченька одна,
Там холодная вода.
Ой там Марусенька рученьки мила,
Із ненькою говорила:
— Ой ненько моя, мій рожевий цвіте,
Мій окрашений світе!
Та куди ж я піду — забарюся,
Додому йду — не боюся.
В чистім полі криниченька одна,
Там холодная вода.
Ой там Марусенька ніженьки мила.
Із Семенком говорила:
— Семенку мій, мій рожевий цвіте,
Мій зав'язаний світе!
Та куди ж я піду — не барюся,
Додому йду та й боюся.
ЛЕТІВ, ЛЕТІВ СОКОЛЕНЬКО ЧЕРЕЗ ВИШНЕВИЙ САД
Летів, летів соколенько через вишневий сад,
Та вдарився крилечками об сад-виноград,
[Та вдарився крилечками] та й питає:
— Чи тут моя галочка, чи немає?
Чи з іншими соколами та літає?
— Мало ж сего, соколеньку, та буває,
Що з іншими соколами та літає.
ОЙ ХОДИЛА МАРУСЕНЬКА ПО КРУТІЙ ГОРІ
— Ой ходила Марусенька по крутій горі,
Набачила селезенька на тихій воді:
— Пливи, пливи, селезеньку, по тихій воді!
Прибудь, прибудь, мій батеньку, тепера к мені!
Та дай мені порадоньку бідній сироті.
— Ой рад же б я, дитя моє, прибути к тобі:
Насипано сирой землі на руки мої,
Зліпилися карі очі й устонька мої,
Не могу я, дитя моє, промовить словця к тобі.
Поклонися, дитя моє, чужій чужині,
Нехай тобі дасть пораду бідній сироті!
— Кланялась же, мій батеньку, не раз і не три,
Ніхто не дасть порадоньки такі, як ти.
Що чужая родинонька не посміла,
А рідная родинонька не схотіла.
НЕ МЕТЕНА ВУЛИЧКА, НЕ МЕТЕНА
Не метена, вуличка, не метена,
Старша дружечка не ведена,
Ми ж сюю вуличку прометем,
Ми ж сюю дружечку проведем.
ТА ДО ДРУЖКИ, БОЯРЕ, ДО ДРУЖКИ
Та до дружки, бояре, до дружки!
Та на сирянії, на маслянії пирожки!
СВІТИ, МАТИ, СВІЧКУ
Світи, мати, свічку,
Ведуть твою дочку,
З скрипками, з цимбалами,
З хорошими боярами.
ОЙ ІЗ СУБОТИ НА НЕДІЛЮ
Ой із суботи на неділю,
Пішла... * в шавлію: (* Називається ім'я молодої.)
— Хто мене знайде в шавлії,
То того я довічня буду.
Пішов батенько, не знайшов,
Вирвав квіточку та й пішов.
— Люба та мила, дитино моя!
А тепера чия будеш? ** (Далі так само про матір, брата, сестру.)
Пішов... *** та й знайшов, (Називається ім'я молодого)
Узяв за рученьку та й пішов.
— Люба та мила, дружино моя!
А тепер мені довічня!
ЗЕЛЕНАЯ ДІБРОВОНЬКО, РАНО, РАНО
Зеленая дібровонько, рано, рано,
Чого рано розвилася, ранісінько?
— Не сама ж я розвилася,
Розвили мене буйні вітри,
Буйні вітри, дрібні дощі.
— Молодая дівчинонько!
Чого рано розплелася?
— Не сама ж я розплелася —
Розплів мене мій братчик
Біленькими рученьками,
Дрібненькими слізоньками,
Із скрипками, з цимбалами,
З хорошими боярами.
ЧИ СЕ ТІЇ ЧОБОТИ, ЩО ЗЯТЬ ДАВ
Чи се тії чоботи, що зять дав,
І за сії чоботи дочку взяв.
— Чоботи, чоботи ви мої,
Чом [діла] не робите ви мені,
Чоботи, чоботи із бичка,
Чому ви не робите, як дочка.