Брат за брата: «Брат» та «Брат 2» Олексія Балабанова

«Мочить в сортирах»

Сьогодні під час війни з Росією Українська держава відкидає геніальні фільми, але люди, які це роблять, не задумуються над сутністю знятого кінематографу. Державне агенство з питань кіно у 2015 році заборонило до показу та прокату в Україні фільм «Брат 2». «Він містить сцени, які є принизливими для українців за національною ознакою, а також [забороняємо показ] через некоректність демонстрації цього фільму під час агресії на сході країни», - пояснили у Держкіно. У ньому показано, як герой Віктор Багров «мочит в сортирах» українських бандитів у США. Перед цим він їм каже «Вы мне, гады, еще за Севастополь ответите!» (зараз Віктор Сухоруков підтримує окупацію Росією півострова).

Але Держкіно не взяло до уваги, що завдяки цьому фільму стала популярною українська музика. Варто пригадати гарний саундтрек до цього культового кіно, а особливо пісню «Би-2» «Полковнику никто не пишет». Окрім неї там грали пісні і інших виконавців. До офіційного саундтреку увійшло загалом 14 пісень. Серед них -«Океан Ельзи» «Коли тебе нема» («Янанебібув», 2000). Прозвучала у фільмі, але не увійшла до офіційного саундтреку також пісня «Кавачай» («Янанебібув», 2000). Так українська група завоювала популярність у Росії. І довгий час концерти в Росії були невід'ємною складовою заробітку. Але Святославу Вакарчуку та гурту «Океан Ельзи» за активну участь у Революції Гідності довелося скасовувати концерти. Спочатку до заборони в'їзду закликав депутат Віталій Мілонов. Після цього російські організатори самі скасували концерти. Але у минулому фільм «Брат 2» став одним із чинників, що група зараз така пупулярна на пострадянському просторі.

Також до саундтреку увійшла пісня гурту «Ла Манш» «Погляд». Цей гурт походив з Івано-Франківська. Але проіснував недовго, бо раптово розпався у 2000 році.

«Город — это злая сила»

У 1997 році режисер Олексій Балабанов вирішив зняти арт-хаусний фільм «Про уродов и людей» (1998), але в нього раптово закінчилися гроші. Тому Балабанов почав зйомки фільму «Брат», маючи при собі мінімальний бюджет.

Сергій Бодров (молодший) став відомий після фільму «Кавказький полонений» (1996), у якому також знявся Олег Меньшиков. Бодрова особисто запросив Балабанов зніматися у кримінальному бойовику/драмі. Також радо прийняв пропозицію Балабанова зніматися Віктор Сухоруков. Він вже раніше знімався у фільмі режисера, знятого за мотивами творів Самюеля Беккета «Щасливі дні» (1991). Всі актори погодилися знятися, можна сказати, за дуже мізерну суму гонорару. «Брат» зняли, маючи мінімальний бюджет. Щоб зекономити плівку, режисер проводив репетиції. Одяг для зйомок був куплений у магазинах секонд хенд. Ось так економили під час зйомок, як могли.

«Nautilus Pompilius» долучився до створення саундтреку та В’ячеслав Бутусов навіть знявся у декількох епізодах. Він зі своїм гуртом вже давно були знайомі із Олексійом Балабановим, і походили двоє із міста Свердловська.

Балабанов є не лише режисером «Брата», а також автором сценарію. Він розповідав, що сам був особисто знайомий з фронтовиками, які після повернення з війни ставали бандитами.

Головний герой фільму Данило Багров, ветеран Першої чеченської війни. У рідному місті Данила знімають кліп «Nautilus Pompilius» «Крылья», де він випадково стає на перешкоді зйомок кліпу і за це його б’є охоронець. Потім він потрапляє до міліції, звідки його відпускають. Після цього він їде до рідного брата у Санкт-Петербург.

Незважаючи на зовнішню простоту, яка межує з дивакуватістю, Данило непримиренний щодо будь-якої несправедливості. Він розправляється з усіма своїми ворогами з рідкісною холоднокровністю та навіть жорстокістю. Брат Данила Віктор «Татарин» є найманим вбивцею, а молодший брат долучається до його «роботи». Данило спочатку вбиває чеченця, якого прагнуть позбутися бандити і який є господарем одного з міських ринків. На проханням старшого брата, він сидить у квартирі в засідці, щоб виконати кіллерське завдання, яке йому дав старший брат. Через деякий час, по дорозі на день народження, в двері до Данила стукає його кумир – В'ячеслав Бутусов. Багров його впізнає і це рятує Бутусова. Після виконання завдання він вбиває двох бандитів, з якими його виконував. А також рятує випадкового свідка, режисера Степана.

Віктор потім здає брата бандитам. Данило вбиває убивць, але брата не вбиває і говорить йому, що не тримає на нього зла. Перед від’їздом до Москви прощається із своїми коханками Кет та Світланою. Його друг Гофман, на прізвисько Німець (Юрій Кузнецов) говорить з Багровим:

Вот ты говорил, город — сила, а здесь слабые все.
Город — это злая сила. Сильный приезжает — становится слабым. Город забирает силу. Вот и ты пропал…

Балабанов розповідав, що планував зняти ще дві частини «Брата» . Другу частину, де би розповідалося про перебування Багрова у Москві. А третю - у США. Але режисер подумав, що так буде нудно і вирішив зняти тільки дилогію. Так був знятий «Брат 2» (2000). Не буду вдаватися в деталі сюжету, але варто звернути увагу на деякі моменти у фільмі. Данило приїжджає до Москви вже не простим хлопцем, а знімається у телепередачі, яка присвячена героям чеченської війни. Інтерв'ю по телебаченню з Багровим та друзями підтверджує те, що було зрозуміло ще з першої частини – служив Данило зовсім не писарем у штабі.

У коридорах останкінського телецентру Данило зустрічає Ірину Салтикову, але не впізнає її. Вона стає його коханкою. Він Салтиковій говорить, що слухає «Наутилосов» та ДДТ. А поп-музику вважає «ненастоящей». Віктор Багров також не любить популярну музику і Кіркорова:

— Не, Киркоров мне не нравится. Слащавый он какой-то, подкрашенный весь, подпудренный как баба… Одно слово — румын.
— Так он болгарин.
— Да? Какая разница?

Саркастичне продовження

Особисту думку Балабанова не варто ототожнювати із шовіністичним світоглядом героїв його фільму. Особливо у другій частині відчувається почуття гумору режисера. На перший погляд це «супер круті мужики». Демонструють свою «крутість» в Америці, де місцевим бандитам доводиться несолодко. Але ці люди не можуть нічого створити нового. Усі питання вирішуються лише за допомогою вогнепальної зброї. Герой Сухорукова приїжджає до США, де починає розказувати, як йому добре. Він більше там нічого не може робити, окрім як почати перестрілюватися з міліцією та сісти надовго до тюрми. Поведінка героїв у США смішна. Наприклад, пригадайте сцену з афроамериканцем та раками. Афроамериканець прийшов попередити, щоби не їли раків, бо вода брудна. На що Віктор Багров не розібравшись у ситуації, образив людину, яка хотіла йому допомогти (а Данило назвав його «нігером», а це слово у США є непристойним). Навіть афроамериканці ведуть себе людяніше, ніж герої фільму.

Вот скажи мне, американец, в чём сила?

Вот скажи мне, американец, в чём сила? Разве в деньгах? Вот и брат говорит, что в деньгах. У тебя много денег, и чего? Я вот думаю, что сила в правде. У кого правда — тот и сильней. Вот ты обманул кого-то, денег нажил. И чего, ты сильнее стал? Нет, не стал. Потому что правды за тобой нет. А тот, кого обманул, за ним правда, значит, он сильней. Да? Дмитрий Громов, мани, давай.

Режисер вважає, що цю просту цитату такою популярною могла зробити харизма Сергія Бодрова. На мою думку, головний герой тут сам собі суперечить, бо всі пам’ятають, як він здобув гроші у першій частині. Але меседж він передає правильний. Гроші не є самоцінністю. Брехня не є хорошим засобом для досягнення своїх цілей. Сила у правді, у тому, що вона, власне, не є брехнею. Але тут не має нічого спільного із Сократівським, «краще постраждати від несправедливості, ніж вчинити несправелтвість». В даному випадку, Данило всіх, хто неприємний йому, вбиває, а декого залишає в живих. От таке-то бандитське «добро з кулаками».

«Брат» став символом епохи «лихих 90-х». Усе знято настільки реалістично про ті часи, що цей фільм швидко допомагає зорінтуватися в ситуації, як жили тоді росіяни. Не випадково «Брат» та «Брат 2» також жартома називають «братки». Бо це не просто брати, а бандити. Зате у «Брат 2» осміяний стереотип, коли росіян, американці та європейці ототожнюють із бандитами (українці також живуть цим стереотипом)

Are you gangsters? (русск. — Вы гангстеры?)
No, we are Russians. (русск. — Нет, мы русские.)

Мистецтвознавець Сергій Бодров

Сергія Бодрова не варто ототожнювати з героями його фільмів. Бо актором він став майже випадково. Його батько Сергій Бодров (старший) просто не зміг знайти гідного партнера Олегу Меньшикову для фільму «Кавказкий пленник» (1996). І так почався зліт у кінокар’єрі Сергія Бодрова (молодшого). Його мати Валентина Миколаївна, мистецтвознавець, викладач МГУ. Із 1989 по 1994 роки Бодров (молодший) навчався на відділенні історії мистецтва історичного факультету МГУ імені М. В. Ломоносова, спеціалізуючись на живописі венеціанського Відродження. 1998 року захистив дисертацію на тему «Архітектура у венеціанському живописі епохи Відродження» і отримав ступінь кандидата мистецтвознавства. Сам Сергій до персонажа дилогії «Брат» ставився критично:

Знаю, что Данилу часто упрекают в том, что он примитивен, прост и незамысловат… Ну, отчасти я с этим согласен. Но у меня на его счёт в мозгу возникает некая метафора: мне представляются люди в первобытном хаосе, которые сидят у костра в своей пещере и ничего ещё в жизни не понимают, кроме того, что им нужно питаться и размножаться. И вдруг один из них встаёт и произносит очень простые слова о том, что надо защищать своих, надо уважать женщин, надо защищать брата.

За своє життя Бодров був виконавцем головних ролей у фільмах «Кавказький полонений» (1996), «Брат» (1997), «Стрінгер» (1998), «Схід — Захід» (1999), «Брат 2» (2000) та останній фільм у якому він зміг знятися це «Ведмежий поцілунок» (2002). Був режисером та сценаристом фільму «Сестри» (2001). Також був ведучим програм «Марафон-15», «Погляд» та першого сезону проекту «Останній герой».

Трагічно загинув під час сходу льодовика Колка в Кармадонській ущелині Північної Осетії 20 вересня 2002, на самому початку зйомок фільму «Зв'язковий».

У 2008 році Олексієм Балабановим був знятий «Морфій». Цей фільм зняли за мотивами циклу Михайла Булгакова «Записки юного лікаря» та оповідання «Морфій». Автором сценарію був Сергій Бодров (молодший). Роль лікаря Олександра Полякова із самого початку мав зіграти сам Бодров, але оскільки він трагічно загинув, довелося шукати іншу людину на цю роль.

18 травня 2013 року, близько 16 години, працюючи над сценарієм фільму у санаторії «Дюна» в місті Сестрорецьк (курортний район Петербурга), Олексій Балабанов помер від інфаркту міокарда.

Дмитро Тирусь