Основи роботи з текстом

Письменники, які тільки починають свій творчий шлях, або люди, котрі просто люблять вивільнити власних демонів на папері, приходять до миті, коли хочеться більш грамотно оформити власні художні пориви. Так вони зіштовхуються із тими питаннями та проблемами, які трапляються на перших порах творчості. Це перелік порад, взятих із книг «Як писали класики» Ростислава Семківа та «Пиши сильно» від центру літературної освіти, LITOSVITA, які можуть стати у нагоді усім, хто щойно взявся за перо.

1. Читайте щонайменше 80 книг на рік та пишіть щодня. Не всі, хто багато читає стають письменниками, але це той мінімум, якого мають дотримуватись ті, хто хочуть зробити письменництво своєю професією.
2. Для початку, використовуйте малі форми із одною - двома сюжетними лініями.
3. Ніякого моралізаторства у ваших творах.
4. Головне – суть історії, персонажі потім. Спершу зрозумійте, що саме ви прагнете донести історією.
5. Створюйте обставини, які б описували почуття героїв. Не говоріть сенси та ідеї, які хочете донести «в лоб» читачам.
6. Створіть план майбутнього тексту.
7. Десять речей, які ми любимо, ненавидимо та які нас дратують, – ось і 30 ідей для майбутніх оповідок.
8. Дотримуйтеся установленого часу для написання тексту. Ідеально, якщо ви завершите його за тиждень.
9. Дайте тексту «відлежатися», щоб він відпочив від вас та ви самі відпочили від тексту. Згодом огляньте його свіжим оком. Однак, важливо не переборщити і не давати тексту «вилежуватися», так ви можете перегоріти та не закінчити твір.
10. Кожен ваш персонаж повинен хотіти чогось.
11. Кожне речення має розкривати героя або просувати дію.
12. Непогано, якщо ваші історії резонують одна з одною.
13. Починати з кінцівки теж можна. Втім цей метод підходить не для всіх, інколи все ж цікавіше розвивати сюжет і по ходу дії, самому «дізнаватися», що ж буде далі.
14. Створити конфлікт і помістити персонажів у їх світ, щоб подивитись як вони будуть взаємодіяти. Конфлікт – не про суперечки, а про перешкоди.
15. Цікавішим у творі буде конфлікт між союзниками, а не ворогами. Зіштовхніть таких героїв, щоб звільнити їхні думки. Також не забувайте про внутрішні протиріччя героя.
16. Сюжет формується із мотивації героїв.
17. Поставте ключове запитання твору.
18. Знайдіть власний страх, як радить Бредбері.
19. Опишіть ідею твору одним реченням. Якщо вам не вдається цього зробити, ви самі не до кінця розумієте про що саме збираєтесь писати.
20. Дозвольте сюжету рухатись самому.
21. Герой має видавати себе вчинками та думками.
22. Проведіть ритуал налаштування на творчий процес. Мати окремий куток, облаштований речами, які вас надихають для такої роботи буде дуже доречним.

І ще декілька вправ

1. Напишіть текст, чітко дотримуючись інструкцій.

• 30с - пишіть все, що приходить вам у голову
• 1хв - розширюєте текст у будь якому аспекті
• 1хв - покращуєте новий розвиток тексту
• 1хв - знову розширюєте
• 1хв - знову покращуєте
• 30с - завершіть історію.

Такий динамічний підхід допоможе Вам навчитися швидко виявляти місця у тексті, які потребують покращення.

2. Використовуйте синтезію, - передання реакції одного з органів чуття через сприйняття іншого. До прикладу : «По прибиранні кімнат Аделя спускала на них сутінь, зісунувши полотняні штори. Тоді барви сходили октавою нижче, кімната наповнювалась тінню…». У реченні зміна кольору показана через музичний термін. Пробуйте описати будь який предмет використовуючи синтезію.

3. Напишіть історію на 600 слів від першої особи. Займенники «я», «мені», «моє» тощо використати не більше двох разів. Таким чином читач швидше вірить оповідачеві, який більше зацікавлений у самій дії, а не власних емоціях та судженнях. Ця вправа розвиває вміння писати так, щоб події у творі говорили самі за себе.

4. Напишіть сцену з довгою телефонною розмовою, випадково підслуханою в кафе. Троє учасників сцени: той, хто підслуховує, хто розмовляє в кафе та співрозмовник, на іншому кінці лінії пов’язані між собою. «Підслуховувач» чує кінець розмови і лише від людини в кафе. Упродовж цього уривку він має здогадатися хто на іншому кінці лінії, а Ви зберегти інтригу та зацікавленість читача протягом усього тексту.

5. Створіть умовну «хмару» із 15-20 випадкових слів, іменників, прикметників і дієслів. Головне виривати будь які слова, які прийдуть на думку, так можуть з’явитись нові, не клішовані словосполучення, описи яких-небудь явищ у творі.

6. За порадою одного стенфордського професора, при творчій кризі чи браку натхнення, використовуйте такий метод. Намалюйте 21 коло і за декілька хвилин намагайтесь заповнити малюнками кожне з них. Таким чином Ваша підсвідомість виштовхне назовні приховані образи, які можуть стати у пригоді при написанні.

Успіхів Вам і прихильності зимових Муз!

Ольга Річняк