Корчинський - драматург. 3 п'єси

Дмитро Корчинський є не тільки політик, а також і письменник. Він видав книгу "Три п'єси": "Постравматична рапсодія", "ВОП" та "Віденська кава".

"Постравматичну рапсодію" було екранізовано. А "Віденська кава" вже поставлена і гастролями розїджає по всій країні.

Про "Постравматичну рапсодію" я вже писав. Цю статтю можна прочитати ТУТ. "ВОП" також була поставлена, але не набула такого розголосу. Я не можу про вистави говорити як глядач. Лише як читач книги. Мені читати найбільше сподобалося "Постравматичну рапсодію". Як я раніше писав про фільм, що подорожі у минуле солдата Сашка, то наслідок постравматичного синдрому під Іловайськом.

Із цих трьох п'єс мені найбільше сподобалася "Постравматична рапсодія". Але почну із "Віденської кави". На основі факту, що у 1913 році Сталін, Троцький, Фройд та Гітлер жили у Відні і написана п'єса.

Їх об'єднює заробітчанка з Галичини Христина, яка і пригощає кавою у Відні. Бо працює в кафешці. Там відбулася запекла дискусія між майбутніми диктаторами та Фройдом. П'єса "ВОП" розповідає про військових та капелана, який служить Богові у зоні ОРДЛО. ВОП - це Внутрішній Опорний Пункт. І солдати не мають опори, а їм допомагає священник. Настрої у п'єсі коливаються від "хай горять в пеклі москалі" до того, що молитва змінює людину, яка молиться.

На думку мого друга, поета Андрія Мироховича, (який бачив "Віденську каву") п'єси Корчинського підходять ліпше до читання, ніж для театру. Але можуть бути й інші думки. Це вам судити: читачам та глядачам. В будь-якому разі Дмитро Корчинський як письменник та поет вартий уваги.

Дмитро Тирусь