Ящірка та її хвіст

“Ящірка та її хвіст” - одна з найкращих казок, які я прочитав недавно на дозвіллі у час карантину. Це не зовсім казки. Згоден з тим, що це “небанальні історії для душі”, оповідання-притчі написані не солодкаво, як широко відомий Бруно Фереро. У них закладений глибокий зміст.

Головні теми книжки, як на мене, – це мрії, щастя та шлях життя людини. Це, наприклад, історії про “Коника та золоту рибку” (коник не знав, чого він хоче), “Про мрію” (чоловік, який через інших людей не втілив свою мрію залізти на дерево) та “Ящірка та її хвіст” (оповідання, за яким названа книга).

Розкажу вам про одну історію детальніше. Грета Тунберг та Леонардо ді Капріо не дотягують до лаконічного по суті висловлювання авторки цих оповідань Христини Козловської. Талант є талант. Історія “Про порохову бочку” розповідає про моряка, який прибув на острів, не безлюдний і навіть насправді не острів, а бочку. Жителі ж цієї бочки вичерпують свої ресурси, тобто рубають бочку і з її дерева роблять багаття, потім добираються до пороху. Моряк зрозумів, що треба від них тікати. Ну натяки Христини думаю ви зрозуміли.

Ця книга невелика. Кишенькова. У режимі ізоляції прочитаєте її легко. На одному подиху. Та і всього якихось 89 сторінок.

Дмитро Тирусь (Прол)