Моя зоря
Я не поклоняюся хрестам.
Лиш перед одним я шапку скину...
Він стоїть на маминій могилі,—
Поклонюсь людині, що несла
Горя хрест і вдавлена у землю
Кам’яним, незмірним тягарем.
Поклоняюся тобі, червона зоре!
Пам’ятаю, як зійшла ти в небі,
На якому панське сонце квітло,
Пелюстки тепла панам скидало,—
Ми ж при ватрі гріли мозолі.
Ти зійшла, і сонце нашим стало!
...І мені боєць подарував
Зірочку червону. «Мамо, мамо,
Подивіться, що у мене є!»
Та не знала матінка моя,
Що мене провадитиме всюди
Та зоря, що я собі на груди
Приколов у Вересневий день.
О моя тремтлива, вірна зоре,
Я ітиму завжди за тобою,
Бо ж я бачив, як твоє проміння
Покололо горя хрест чоренний,
Що давив мою вітчизну милу —
Україну — найдорожчу в світі.
«Мамо, мамо, чуєте, це я!»
1959
