(1929-2023)
Дмитро Павличко поет складний, несподіваний і незмінно глибокий.
Природно, що лірика Павличка, як і кожного талановитого поета, відбиває не тільки чуттєве, а й розумове ставлення письменника до навколишнього світу.
У поетичному мисленні Д. Павличка естетичні поняття і судження об'єднуються і діють спільно з естетичними категоріями, поняття краси і величі сполучаються з поняттями доброти, щедрості й благодарства.
Обрії естетичної свідомості поета широкі, неосяжні. Вони відтворюють багатобарвний світ людських почувань і переживань, а одночасно відбивають сферу філософських роздумів і суджень.
Романтичний, піднесено емоційний образ надає стилю Дмитра Павличка неповторного індивідуального забарвлення.
Біографія
Твори
Любов і ненависть
Пахощі хвої
Бистрина На чатах
Бистрина
Салям алейкум
Жест Нерона
Пальмова віть
Вчителям і друзям
Два кольори
Пісні
Литовський ліс
Зимові краєвиди
- Яблуні в інеї — ніби сніжинки-велетні...
- Поляна — замкове дворище...
- Вечір. У зорях безлистий ліс...
- Грудневий дощ ріденький і порожній...
- Поміж сідими верхами гір...
- Як хвиля спирту у чані...
- Летять по полю білі коні...
- Тихо вітер латає сітки заметілі...
- Так холодно, мов близько — ворог...
- Заметів мармурові плити...
- Лижня вигойдує і носить...
- Поля, немов токи скляні...
- Ходить самотність моя по діброві...
- Горби натягнули на голови рядна...
- Повітря — неначе прозорий граніт...
- Сніг іде, іде, як час...
- На дерев’яному протезі мати...
- Ковзанка з пагорба, ніби ручай...
- Зима, немов античний храм...
- Вся земля — неначе дно...
- В лісі, наче проділ, біла путь...
- Сніг і сонце. Золоті цимбали...
- Подаруй мені, доле...
- Тоненький силует лісів і сіл...
- Так радісно, що сніг пішов!..
- Розпочав я сто робіт...
- Був я тоді малим...
Притчі
Львівські сонети
- Ленін
- Олександр Гаврилюк
- О Львове, батьку мій камінний, знаю...
- Людське життя — не книги чорновик...
- В Личаківській задуманій діброві...
- Мені, малому, палиця ліскова...
- Мій добрий друже, що з тобою?..
- Біда навчить, кому подати руку...
- Як дерево, що не приносить плоду...
- Коли мені підхлібник тисне руку...
- Хвала тобі, предвічний міщанине...
- Карпати потонули в тишині...
- Стіною чорною іде гроза...
- Як налетять рої дошкульних мух...
- Ти сам для себе слідчий, і суддя...
- Безжурні, до нестями балакучі...
- Було давно це. Ката-короля...
- Господь умер. Чертог його порожній...
- Бюрократові в альбом
- Не бійсь нічого, доки я з тобою...
- Коли помер кривавий Торквемада...
- Галілео Галілей
- Джордано Бруно
- В сутанах чорних, набожні і кроткі...
- Зберуться кардинали на конклаве...
- Багато їх було, і всі — богове...
- Замок над Хустом
- Поезія — це мова молодих...
- І я в Ірпінь приїхав, де поети...
- У книги люди, наче бджоли в соти...
- Душа — немов коробка сірників...
- Вже недалеко нам до роздорожжя...
- Що кличе до життя нас на землі?..
- Дружині
- Заходить сонце в золотих лісах...
- Якби я втратив очі, Україно...
- До киргизького народу
- Угорським комуністам
- Поезіє, призначено тобі...
- Шановний критику, немов старі монети...
- Віденські картини
Білі сонети
Мальва Мрія
Критика
|