Карпати потонули в тишині...
Карпати потонули в тишині,
Стоять смереки у сонливій зморі,
І жевріють в небесній вишині,
Як вуглики у згаслій ватрі, зорі.
Мені здається, що стою на дні
У велетенськім, глибочезнім морі,
Вгорі світила бачу я нічні
Крізь води тихі, сині і прозорі.
Піщинкою дрібною на землі
Себе я почуваю в ці хвилини...
Та на світанку море ночі схлине,
І перед сонцем, в ранішній імлі,
На цім шпилі вершини знову стану
Володарем земного океану.
1957
