​Коли мені підхлібник тисне руку...

Коли мені підхлібник тисне руку,
Тікаю геть від нього, сам не свій,
Мов босою ногою на гадюку
Я наступив на стежці лісовій.

Боюся усмішки його без звуку,
Такої штучної, як у повій,
О, він мене втоптав би у багнюку,
Його слова — отруєний напій.

А він піде тихенько поміж люди
І просичить то тут, то там слівце,
Що з мене вже, мовляв, пуття не буде.

Зарозумілий... Добре знаю це.
Я ж не Христос, що, знавши підлість Юди,
Дав цілувать йому своє лице.

1957