В Личаківській задуманій діброві...
В Личаківській задуманій діброві
Уздовж алей нерівними рядами
Стоять, неначе шафи мармурові,
Гробниці пишні з гострими хрестами.
Стоїть каміння на мужичій крові,
Обтесане мужичими руками.
Барони і магістри гонорові
Лежать у ньому чорними кістками.
А де могили тих у місті Лева,
Що славились трудом, а не званнями?
Землею стали бідаки давно вже,
А з неї виросли в стрункі дерева.
Лиш панське тління навіть бур’янами
Крізь грубе плиття прорости не може.
1956
