Поділитися:
Семенцова Олеся

Осінь.

Повітря пахне мокрим листям і залізом.

У підручниках — війни минулих століть.

За вікном — війна, яка щодня. Тільки там герої в бронзі, а тут — ми, у піжамах, на онлайн-уроках, з домашніми завданнями.

Початок школи.

Дистанційно. З дому.

Початок обстрілів.

Усе починається не з вибуху — з напруги.

З тиші, яка раптом стає надто гучною.

З думки: «А якщо цього разу — не повз?»

Ми вчимося не тільки математиці. Ми вчимося мовчати, коли страшно. Дихати, коли не можна кричати. І розуміти, що оцінка — не головне, коли в тебе є тільки дві хвилини, аби залишитись живим.

9:00.

Історія.

Очі злипаються — майже не спала.

Онлайн-урок, екран блимає.

Вчителька щось розповідає про Першу світову війну , а я вже десятий раз перечитую одне речення і нічого не розумію.Пишу машинально. Зі звичкою. З порожнечею. Сонна. Втомлена. Просто ще один ранок. Просто ще один урок.

І тоді — сирена.

Знову.

Як завжди.

А потім — звук.

Звук, що вчить швидше за підручники.

Телеграм мовчки спалахує на екрані:

“Ямпіль - КАБ!”

І я знаю: у мене є дві хвилини.

Дві хвилини, щоб піти. Сховатися.

Чекати.

Думати — чи впаде поруч.

Чи витримає дім.

Чи в безпеці батьки. 

Я сідаю на підлогу. Коліна підтягнуті до підборіддя. І думаю, чому ніхто не питає, як це — вчити параграф, коли десь поруч гуде небо. Як це — вчити правила, коли сам живеш за чужими. Як ми дихаємо між сиренами, мовчимо між вибухами й здаємо контрольні в перервах між страхом. У нас дві хвилини — і ціле життя вміщується між ними.

А тоді — вибух 

    

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up