Семенцова Олеся. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Осінь.
Повітря пахне мокрим листям і залізом.
У підручниках — війни минулих століть.
За вікном — війна, яка щодня. Тільки там герої в бронзі, а тут — ми, у піжамах, на онлайн-уроках, з домашніми завданнями.
Початок школи.
Дистанційно. З дому.
Початок обстрілів.
Усе починається не з вибуху — з напруги.
З тиші, яка раптом стає надто гучною.
З думки: «А якщо цього разу — не повз?»
Ми вчимося не тільки математиці. Ми вчимося мовчати, коли страшно. Дихати, коли не можна кричати. І розуміти, що оцінка — не головне, коли в тебе є тільки дві хвилини, аби залишитись живим.
9:00.
Історія.
Очі злипаються — майже не спала.
Онлайн-урок, екран блимає.
Вчителька щось розповідає про Першу світову війну , а я вже десятий раз перечитую одне речення і нічого не розумію.Пишу машинально. Зі звичкою. З порожнечею. Сонна. Втомлена. Просто ще один ранок. Просто ще один урок.
І тоді — сирена.
Знову.
Як завжди.
А потім — звук.
Звук, що вчить швидше за підручники.
Телеграм мовчки спалахує на екрані:
“Ямпіль - КАБ!”
І я знаю: у мене є дві хвилини.
Дві хвилини, щоб піти. Сховатися.
Чекати.
Думати — чи впаде поруч.
Чи витримає дім.
Чи в безпеці батьки.
Я сідаю на підлогу. Коліна підтягнуті до підборіддя. І думаю, чому ніхто не питає, як це — вчити параграф, коли десь поруч гуде небо. Як це — вчити правила, коли сам живеш за чужими. Як ми дихаємо між сиренами, мовчимо між вибухами й здаємо контрольні в перервах між страхом. У нас дві хвилини — і ціле життя вміщується між ними.
А тоді — вибух
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
