Стара Брама. Епізод 1. Тінь мера
Пориньте у містичний світ разом із подкастом «Стара Брама»!
Ведучі Маркіян та Орест запрошують у захопливу мандрівку крізь загадкові події Львова.
Слухайте перший епізод — «Тінь мера»
Підписуйтеся на канал Стара Брама, щоб не пропустити нові містичні новини, загадки та аномалії!
Розшифровка першого епізоду
О. Ласкаво просимо до Старої Брами Тут, у серці Львова, Я Орест
М. І я Маркіян
О. Будемо вашими гідами у цьому дощовому краї, де кожен ліхтар має таємницю.
М. Почнемо з новин: Кіт із міської ратуші вкрав тінь мера. Так, так, знову. Представники міської ради просять не панікувати, але якщо раптом побачите тінь, що самотньо блукає Площею Ринок, киньте їй кавове зернятко. Це її… ну ви знаєте, розрадить.
О. Оголошення від Ради кам’яниць: Від сьогодні після опівночі заборонено ходити по площі Ринок. Привиди там говорять старопольською, і вони не в настрої. Якщо раптом ви все ж порушите заборону і зненацька почуєте зловісний шепіт, скажіть чітко і гучно: "Кава з молоком, без цукру". Це таємний код. Або ні. Хто знає напевно? Ми точно ні. І не забудьте: завтра на площі Митній Пан Стефан влаштовує дебати з привидами філармонії. Тема: чи потрібен Львову ще один пам’ятник молодому Моцарту? Спойлер: привиди проти.
М. На вулиці Пасічній усі ліхтарі почали блимати в унісон. Не хаотично, а з певним ритмом, ніби подають сигнал. Львівобленерго каже, що це "планове тестування", але ми радимо не дивитися на ліхтарі надто довго. Жителі повідомляють, що після кількох хвилин споглядання вони починають чути в голові ранні пісні Олега Винника. Тому в жодному разі не підходьте до цих ліхтарів. Якщо ви побачили блимаючий ліхтар - втікайте не роздумуючи. Або залишайтеся. Але тоді не скаржтеся, коли ваші ключі від дому раптово перестануть підходити до замків.
О. Вчора трамвай номер два зупинився посеред Личаківської і відмовився рухатися, доки пасажири не заспівають Гуцулку Ксеню. Водій стверджує, що це "електрична несправність", але ми майже впевнені, що трамвай несподівано впав у меланхолію і зажадав пісню, аби розігнати туман у своєму залізному серці. Тож, мешканців і гостей міста просимо тримати пісенник напоготові — адже тут ніколи не знаєш, що і коли зупинить рух.
М. А тепер — рубрика "Листи із Підземелля". Щотижня ми читаємо повідомлення, які знаходять працівники Львівського музею історії релігії у старій скриньці біля входу до підземелля. Хто їх пише? Ніхто не знає. Чи безпечно їх читати? Сумніваюсь.
О. Сьогоднішній лист: "Дощ слідкує за кожним пішоходом. Його краплі — втрачені думки. Бруківка під ногами шепоче імена". Без підпису, звісно.
М. Як завжди лаконічно. А ми рухаємось далі. Слухачка Марта, що живе на вулиці Коперника повідомляє, що її під’їзд почав видавати дивні звуки. Не моторошний скрип дверей чи гудіння ліфта, а щось схоже на котячий хорал. Ми зв’язалися з істориком архітектури, паном Богданом, який пояснив: Деякі старі львівські під’їзди були спроектовані як резонатори для містичних енергій. Якщо ви чуєте котячий хорал, це означає, що ваш будинок намагається зв’язатися з іншими світами. Або він просто хоче, щоб ви прибрали на сходах. Тож, пані Марто, спробуйте для початку віник і совок. Чи зателефонуйте перевіреному екзорцисту. Про всяк випадок.
О. Термінове повідомлення! Тінь мера помітили у Науковій бібліотеці, де вона вчинила справжній безлад, переставляючи книги на полицях у довільному порядку. Після злодіяння тінь зникла у невідомому напрямку. На місце події вже виїхала Таємна поліція.
М. Оголошення від Львівського товариства любителів калюж: в суботу біля Лялькового театру відбудеться щорічний фестиваль "Відображення". Учасники стрибатимуть по калюжах, намагаючись викликати альтернативні версії себе з паралельних світів. Переможець отримає право загадати бажання.
О. А тим часом на площі Ринок з’явився новий вуличний музикант. Його звуть Пан Тадей, і він грає на акордеоні мелодії, які ніхто раніше не чув, але всі чомусь знають. Пан Тадей відмовляється брати гроші за виступ, але приймає старі трамвайні квитки. Каже, що колекціонує їх для "великої подорожі". Куди? Він лише посміхається і грає мелодію, від якої у вас пробіжать по спині мурашки.
Музичний програш. Коротка пауза.
М. І про культурні події. Зграя голубів планує арт-перформанс на площі біля Оперного. Вони відтворять портрет композитора Святослава Вакарчука із крихт житнього хліба з висівками. Не того Вакарчука, якого ви знаєте, а іншого, що живе у печері і пише симфонії для кажанів. Якщо все ж зберетесь на перформанс, у жодному разі не намагайтесь годувати голубів… Це їх… принижує.
О. І ще одна новина, що просочилася крізь густий нічний туман: годинник Львівської ратуші раптом почав відбивати час… задом наперед. Замість звичного "дин-дон" перехожі чують химерне "нод-нид". Представники Ради кам'яниць поки не прокоментували ситуацію.
М. Новина, про яку не можна мовчати. Сьогодні Пані Леся, що живе на вулиці Пекарській, сидячи за своїм стареньким комп’ютером, випадково натиснула на якусь не ту клавішу і раптово все зникло... Зникло абсолютно все. Комп’ютер пані Лесі і сама пані Леся, Брюховицький ліс і всі інші ліси також, закохана пара, що сварилась на лавці під ліхтарем, кав’ярні і крамниці, наміри і надії, проблеми з зубами і чайові кур’єру, запах свіжоспеченого хліба із Сімейної пекарні за рогом, тіні від гілок на асфальті, недочитана книга на тумбочці, дзвін ключів у кишені охоронця, тріщина на чашці з ромашковим чаєм, обіцянки зателефонувати старій подрузі, мокрі сліди від парасольок у коридорі, відчуття, що завтра буде краще, і навіть той рудий кіт. Що дрімав на підвіконні в будинку навпроти…
Все зникло, але лише на мить, і вже через секунду все знову з’явилось і продовжило своє існування так, наче нічого і не відбулось.
О. Музична пауза. Сьогодні до нашої студії завітав львівський колектив Чорний вігвам, він представить свою нову композицію Мініатюра номер 6.
М. А зараз... Прогноз погоди у Львові на найближчі 6 місяців: (пауза) Дощитиме
О. Настає літо, а це означає, що чоловікам у місті Лева варто бути особливо обережними. Адже саме влітку активізується… банда жінок. Ця зухвала група, чисельність якої достеменно невідома, нападає на чоловіків і в особливо жорстокій формі виколює їм очі невстановленими предметами. За даними видання «Свята Галичина», торік зафіксовано 142 таких випадки, що на 22 більше, ніж позаторік. Тож, шановні слухачі, не знаю, як ви, але ми з Маркіяном цього літа будемо дуже-дуже пильними.
М. Оресте, під кінець, хочу тобі розповісти свій сон.
О. Що ж, давай
М. Мені наснився такий прекрасний і моторошний сон, що я досі не можу його відпустити. Отже, я був у лісі, де йшов дощ, але сонце при тому світило, і все довкола виблискувало, ніби вкрите кришталем. Я знав, що не мав би там бути, але ноги самі вели мене глибше, і раптом я побачив процесію — постаті в яскравих кімоно, вони йшли повільно, ніби танцювали, але їхні обличчя… всі вони були лисицями. Я сховався за деревом, та відчував, що вони знають про мене, і прокинувся з відчуттям, ніби порушив щось священне. Ти коли-небудь бачив сни, які здаються аж надто реальними?
О. Це звучить так, ніби ти зазирнув кудись, де людям не місце. Мені цікаво, чому ти взагалі пішов у той моторошний ліс? Певно, було страшно?
М. Я не те щоб боявся, я відчував себе чужим, ніби вторгся в чийсь дім без запрошення. Уві сні я чув музику, чарівну тонку, ніби вітер грав на невидимих струнах, і вона змушувала моє серце битися швидше. Лисиці рухалися так, ніби виконували ритуал, який триває століття, і ще зараз згадав, одна з них повернула голову — її очі були золотими, і я зрозумів, що вона мене бачить. Я втік, але прокинувся з думкою, що залишив там частину себе.
О. Що б ти зробив, якби побачив тих лисиць знову?
М. Мабуть, спробував би не тікати, а вибачився, що втрутився в їхню церемонію. Так, ось такий сон.
О. Що ж, шановні слухачі, це все на сьогодні.
М. І пам’ятайте: якщо почуєте, як бруківка під ногами шепоче ваше ім’я, не відповідайте. Просто йдіть далі... І пийте каву. Завжди пийте каву.
