В кабінеті Леніна

У Кремлівському кабінеті В. І. Леніна на
етажерці біля робочого стола Ілліча серед
інших книг стоїть і українсько-російський
словник Б. Грінченка.

Я перед ним
здрібнів і поник,
Як перед глобусом
зеренце конопляне.
Небо Росії,
Грінченків словник...
Плани, як зорі,
зорі, як аероплани.
Якби ж це побачив
сумний Тарас,
Він не утримав би
доброго усміху
А Ленін питає:
— Ну, як там у вас,
Які там клопоти
і які успіхи? —
І я розказую
про свій народ
З його турботами
непогамовними.
А сам думаю:
комунізм — поліглот,
Він говорить сьогодні
усіма мовами.
Я згадую негра
«преклонных годов»,
Що вивчив мову російську
на Кубі
І вже мову свою
захищати готов
Від канчука,
від зневаги, від кулі!
Я розказую Леніну
коротко, як солдат,
Про наші земні і зоряні траси...
Пиши, Каменяре,
пісні до Жовтневих дат,
Усміхайся мові своїй,
Тарасе!
Вона не упала
під нагаєм,
Вона і в тундрі
не стала
карликом.
І ми сьогодні
із нею встаєм
На підмогу
наріччям
і мовам
Африки!
В кабінеті вождя
я здрібнів і поник,
Та відкрилася далеч
мені
незатемнена.
Я беру із пошаною
український словник
Із рук
Володимира
Ілліча
Леніна!
А тобі,
Валуєва
скретинілий
онуче,
Ляпас відважую
брилою
цього тому.
Чи довго душа твоя,
мов гад, покручена,
Буде вповзати
до нашого дому?
На мову мою
вже сукали колючі дроти,
Будували
каземати і крематорій...
А сьогодні ласкаво
закидаєш ти
На неї
петлю шовкових теорій.
Мовляв,
нам зливатися,
браття,
пора!
Чим,—
питаю,—водою
чи кров’ю?
Чи Волзі
потрібні
води Дніпра?
Чи калинова кров
заспіває
під березовою корою?
Роздавлять тебе
мої діти
і друзі —
Посварити з Москвою
нас
не старайся.
Комунізму не буде
без Росії і Грузії,
Комунізму не буде
без Шевченка і Райніса.
Я до Леніна йшов
три віки
в темнику --
Заступали дорогу
шульгінів поторочі.
Я нині шукаю
в українському словнику
Слів, що шукали їх
ленінські очі.

1967