​І я в Ірпінь приїхав, де поети...

І я в Ірпінь приїхав, де поети
Живуть і вірші без упину тчуть...
В цій тишині хотів би я почуть
Свойого серця власного секрети.

Заїхав я за снігові замети
І за ліси, що нишком весну ждуть.
Ну, серце, говори! О, тут, мабуть,
Не будеш довго мучити мене ти

І виллєш таємниці у пісні...
Та серце так відповіло мені:
— Нема перед тобою в мене тайни!

Лічу тобі ретельно ночі й дні,
А спокій мій прийде аж у труні,
Та все оце — відоме і звичайне.

1958