Галілео Галілей

Печаль мерця в обличчі Галі лея:
Або зректися істини й ума,
Або — автодафе! Душа німа
Згортається в темнотах, як лілея.

Кат з чотками, немов з петлею рея,
Стоїть над ним — і виходу нема.
Там жах вогню, тут подлості страма,
Там смерть, а тут прислужницька ліврея.

Він каявся й хрестив своє чоло,
А потім жартома сказав: «Синьйори!
Все ж крутиться Земля, що б не було!»

Те слово чути крізь віки і гори,—
Що десь на дні облудної покори
Кипить, як правди вічне джерело.

1967