В сутанах чорних, набожні і кроткі...

В сутанах чорних, набожні і кроткі,
Вони, як тіні, у церковній млі.
Краї, заводи, банки, кораблі —
На нитку понанизувані в чотки.

Як таборів служителі малі,
Що втратили роботу край Чукотки,
Вони в словах ласкаві і солодкі,
І ніжні в рухах, наче мотилі.

Вже не шукають у книжках крамоли,
Не спалюють єретиків, але ж,
Як тільки десь вогнем займуться доли

Чи трісне від броні небесна креш,
Радіють, дим зачувши на тотеж,
Нащадки Торквемади і Лойоли.

1956— 1988