Джордано Бруно
Джордано Бруно! Вийди із вогню!
Порозкидай ненависне кострище
І роздави, як гадину, що свище,
Димуючу останню головню!
Ні, не виходь! Лети, здіймайся вище
З тим полум’ям, що спалює брехню,
А не тебе, бо ти вже рівня дню,
Ти правди смолоскип — не попелище!
Почула космонавтів римська мідь,
І вбивця твій ховається, як плюсква,
В темноти й шпари вигаслих століть.
Розвалюються вівтарі падлюцтва,
А твій престол незайманий стоїть
В ясній душі нескореного людства.
1967
