Поезія — це мова молодих...
Поезія — це мова молодих.
О незвичайна, чародійна мово,
Хоч пронеслася молодість громово,
Твій звук у мене в серці не затих.
Душею чую твій палючий дих,
Твій зір летить крізь мене чорноброво.
До смерті я шукати буду слово
Для днів моїх незгасно золотих.
Хоч є такі, що з першого морозу,
Як забринить на скронях сивина,
Готові швидко перейти на прозу...
Я ж буду пить, мов келихи вина,
Цілунки темні під кущами бозу,
Що їх, мов цвіт, блакитний сніг згина!
1958
