Вірність

Коли вона сиділа на порозі
І годувала немовля своє,
З-за причілка мальованої хати
Русявий місяць вийшов, як легінь.

Перед його невинно-хтивим оком
Вона долонею прикрила грудь.
Тоді він кинув золоту крисаню
Під ноги їй, а сам у лісі зник.

Вона дитину занесла в оселю,
Поклала спати й вибігла надвір
Підняти парубоцький подарунок.

Але крисані наче й не було...
А чоловік, що надійшов з роботи,
Поцілував дружину у сльозу.

1967