Вірність
Коли вона сиділа на порозі
І годувала немовля своє,
З-за причілка мальованої хати
Русявий місяць вийшов, як легінь.
Перед його невинно-хтивим оком
Вона долонею прикрила грудь.
Тоді він кинув золоту крисаню
Під ноги їй, а сам у лісі зник.
Вона дитину занесла в оселю,
Поклала спати й вибігла надвір
Підняти парубоцький подарунок.
Але крисані наче й не було...
А чоловік, що надійшов з роботи,
Поцілував дружину у сльозу.
1967
