Крила
Підхлібники модерному поету
Зліпили крила медом золотим —
І він подякував за те, що з птаха
Його зробили плазнем... Він гадав,
Що сонце крилечка йому оближе,
І він розправить їх і знов злетить.
Він тішився блискучою ситою,
Що нею сяяла його душа.
Не знав, що сонце бридиться гадюки,
Не знав, що у тісній, мов страх, норі,
Як горб, ті крила будуть заважати!
Він сам їх відрубав, щоб легше жить,
І, смокчучи засохлий солод слави,
Вдавився кісткою свого ж крила!
1967
