До киргизького народу
Народе Токтогула й Тоголока,
Тебе палили зайди навісні:
Де мерехтіло місто навесні,
Там восени — втирлована толока.
Складали мулли казання дурні
На честь аллаха та його пророка,
А шабля бая, мов тесак, широка,
Сліпила зір... Та вдарив час борні..
З вулкану революції, мов гори
Із рівняви пустель, з’явився ти,
Долаючи тисячолітнє горе.
Твій край вінчають льодяні хребти,
Та вище них, де сонце злотозоре,
Стоять братерства нашого мости!
1968
