Вже недалеко нам до роздорожжя...
Вже недалеко нам до роздорожжя,
Де з добротою розійдеться лють,
А з чесністю — підлота зловорожа,
А з правдою — брехня, гидка паскудь...
Краси без колючок не втратить рожа,
Людина не загубить горду суть,—
Як буде радість на душі погожа,
А злу гризоту з серця проженуть.
Але на тому щасному розпутті,
Де пари почуттів, що здавна скуті,
Повинні роз’єднатися навік,
Ненависть не розлучиться з любов’ю,
І не водою буде кров, а кров’ю,
І чоловіком буде чоловік!
1958
