Знову ти вертаєшся із церкви...
Знову ти вертаєшся із церкви,
Де свічки неонові горять.
Ти нікого ще не цілувала,
Крім сумних та кам’яних розп’ять.
За тобою нишком оглядаюсь,
Хоч мені не оминути зла...
Знаєш ти, що Лотова дружина
За один свій погляд віддала?
Соляним стовпом не страшно стати,
Тільки в мене інша мрія є:
Статися бодай твоїм браслетом,
Щоб тримати рученя твоє.
Статися гребінчиком креольським,
Щоб торкнутись до твоїх волось.
Але — ні. Браслет ти подаруєш,
А гребінчик розламає хтось.
Чорт бери, якщо перетворятись,
Хрестиком я хочу стати вмить,
Тим, що, мов церковця між горбами,
Між грудьми дівочими блищить.
Може, ти той хрестик поцілуєш
Уночі, не знаючи про те,
Що вселився молодий Люцифер
У твоє розп’яття золоте.
1961
