В дорозі на Міна дель Фріо

Мені здається, ніби я в Карпатах,
Булані мули, як гуцульські коні,
Несуть бесаги на хребтах горбатих,
А з-під копит камінчики — у стромінь.

І той легінь, що обіперсь на стовбур
І щиро посміхається до мене,
Як довбущук, не носить зайвих кобур,
А ти пістолі — за тугим ременем.

Дивлюся вниз. Там — над потоком хата.
Можливо, в ній живе моя родина?
І сушиться, як жито вогкувате,
Побіля хати кава на ряднинах.

А там — блакитніє Карібське море,
Дивлюсь і чую, ніби я скрилатів:
Ось океан, Париж, обличчя Альп суворе,
Дунай, Говерла, Яблунів, Стопчатів...

* М і н а д е л ь Ф р і о — гора в Сьєрра-Маестрі.

1961